Читать «Лiкарськi рослини Прикарпаття» онлайн - страница 66

Синюха блакитна — багаторічна трав'яниста рослина. Кореневище товсте, горизонтальне, з густими мичкуватими коренями. Стебло одне, рідше кілька, заввишки до 40-100 см, прямостояче, порожнисте, просте або у верхній частині розгалужене. Листки чергові, нижні — черешкові, верхні — сидячі, непарноперисті, складаються з довгастих яйцеподібно-загострених листків. Квітки зібрані у суцвіття. Плід — яйцеподібні або майже округлі тригнізді багатонасінні коробочки. Насіння чорне, завдовжки до 3 мм. Цвіте в червні — липні. Плоди достигають у липні — серпні.

Кореневище і корені багаті на сапоніни, містять смоли, ефірну олію, органічні кислоти, вітамін С та інші сполуки.

Використовується при бронхітах і як знеболюючий засіб. За силою заспокійливої дії на центральну нервову систему синюха переважає валеріану в 8-10 разів. Разом із сухоцвітом драговинним дає непоганий ефект при лікуванні виразки шлунка

Вологолюбна рослина, стійка проти низьких температур. Дуже чутлива до високих температур та посух, особливо на початковій стадії розвитку. В перший рік вегетації утворює розлогу розетку з прикореневих листків. На другий рік росте дуже швидко і в кінці травня на початку червня зацвітає. Насіння достигає в першій або другій декаді липня.

Синюху вирощують на низинних ділянках з неглибоким заляганням ґрунтових вод, на структурних родючих грунтах легкого механічного складу. Висівають під зиму або рано навесні на глибину 1–2 см. Ширина міжрядь — 45–50 см. Добрива вносять під зиму з розрахунку 1 кг аміачної селітри і 1,5 кг суперфосфату на 100 м2. Норма висіву — відповідно 10–12 і 8-10 кг/га.

Догляд за плантацією полягає в розпушенні грунту міжрядь, прополюванні посівів, підживленні рослин та боротьбі з шкідниками.

Заготовляють сировину в кінці першого або другого року вегетації. Корені викопують, очищають від землі й стебел, розрізують вздовж на частини, швидко миють, щоб не втрачали діючих речовин, і пров'ялюють. Досушують у сушарках при температурі 50–60 °C.

Скополія карніолійська

(Scopolia carniolica Jacq.)

Родина пасльонові (Solanaceae)

Багаторічна трав'яниста рослина, заввишки 20–25 см. Кореневище товсте, повзуче. Стебла розвилисті. Листки еліптичні, при основі звужені в крилатий черешок. Квітки поодинокі, пониклі, на довгих квітконіжках між попарно зближеними листками. Квітки зовні бурувато-фіолетові, всередині жовтувато-бурого кольору з фіолетовими жилками. Плід — двогнізда коробочка. Цвіте в травні — червні.

Скополія схожа на белладонну, отруйна. Росте в тінистих густих букових та буково-грабових лісах.

З лікувальною метою використовують кореневища і корені (Rhizoma et radix scopolia). Вони містять 0,4–1,5 % алкалоїдів, головним чином гіосциамін і менше атроніту та скополаміну, бетаїн, холін, фітостерин, сахарозу.

Скополамін є цінним лікарським засобом, який застосовується для обезболювання родів, при паркінсонізмі та інших захворюваннях. Він служить також для розширення зіниць.

Кореневища й коріння збирають після плодоношення, в липні — серпні. Викопують всю підземну частину рослини, очищають від землі і промивають у холодній воді. Для кращого просушування товсті кореневища розрізують. Сушать на відкритому повітрі, горищах або в спеціальних сушарнях. При збиранні скополії слід зрідка залишати кореневища для відновлення рослин.