Читать «Лiкарськi рослини Прикарпаття» онлайн - страница 56

Росте вогких луках, пасовищах, по долинах рік, в лісах.

Збирають кореневища рано навесні або пізно восени (вони пахнуть трояндами). Старі корені в темноті фосфоризують.

Застосовують при ахілії, проносах, кольках, гемоколітах; при кровотечах, геморої, як засіб кровоспинний, бактерицидний, що виявляє в'яжучу дію; також при недокрів'ї (завдяки глікозиду терментиліну, дубильним речовинам, різним кислотам та смолам); при виразках шлунка і кишок; емфіземі, туберкульозі легень; при маткових захворюваннях з болями та при болісних менструаціях.

Вживають у вигляді чаю. На 1 склянку окропу беруть 1 столову ложку дещо потовченого кореня; кип'ятять 10 хвилин. П'ють по 1–2 склянки на день ковтками, за півгодини до їди, дотримуючись при колітах з неприємним запахом і наявності слизу в калових масах дієти без м'яса, сала, риби, яєць, солі, алкогольних напоїв тощо. Хворі лежать у ліжку, їм кладуть теплу грілку на живіт.

При кровотечі з шлунка, кишок додають перед кип'ятінням відвару з перстачу 1 чайну ложку насіння льону. П'ють цей відвар по 1 столовій ложці кожні 2 години. Вживають також відвар з суміші кореня перстачу, насіння кмину, листків шавлії і квіток цмину піскового в співвідношенні 1:1:5:2 — беруть 1 столову ложку суміші на 1 склянку води, варять 5–7 хвилин, настоюють і п'ють холодний настій, по півсклянки, за півгодини до їди, або теплий — при хворобах печінки, жовтяниці. Подібно діє кореневище гірчака зміїного (Polygonum bistorta L.).

Тріщини на шкірі рук, ніг і на губах мажуть маззю з 5 г дрібно посічених коренів перстачу, варених 5 хвилин у склянці коров'ячого масла. Відваром 1 столової ложки кореня в 1 склянці води полощуть рот при цинготних захворюваннях, флюсі; горло — при ангіні.

Вживають також при білях у жінок (для спринцювання піхви — гарячим відваром), при висипах на тілі, мокрій екземі, ранах і забитих місцях, що кровоточать.

Печіночниця звичайна

(Hepatica nobilis Mill.)

Родина жовтецеві (Ranunculaceae)

У широколистяних та мішаних лісах напровесні зацвітає чудовими ніжно-голубими квітками печіночниця звичайна. Це невисока рослина (8-15 см заввишки), з добре розвиненими прикореневими листками, що відростають від товстого кореневища. Листки мають довгі черешки, трилопатеві, цілокраї, при основі серцевидні, за формою нагадують печінку тварин. Квітки поодинокі, щ восьми — десятилистою оцвітиною, багатьма тичинками й маточками на довгих квітконіжках, що виходять з пазух лускоподібних листків кореневища. На ніч та в негоду квітки закриваються і поникають, що захищає пилок від вологи. Багаторічна тіньовитривала рослина цвіте у квітні — травні, запилюється комахами. Численні опушені плоди-сім'янки поширюються переважно мурашками. Печіночниця звичайна має декоративний вигляд і може прикрасити парки й лісопарки. Вирощувати її слід у затінених місцях групами. Добре розмножується поділом кущика. У свіжому стані рослина отруйна. Потребує охорони.