Читать «Повії теж виходять заміж» онлайн - страница 20

- Автобусами їздять тільки ті, в кого нема машини! Навіщо я повезу тебе автобусом, якщо в мене вольво останньої моделі?..

Ти образилась? В столиці дуже важко! Там живе жінка, яку я любив багато років. Коли я їздив до неї, то лишав машину на її подвір'ї. Вона і зараз би нічого не мала проти, але я більше не хочу. Вона дуже освічена. Як і ти. Вона працює в Національній бібліотеці. Її теж запрошують на європейські конференції. Вона робить доповіді різними мовами. Ми любили одне одного багато років. Але вона не захотіла вийти за мене заміж. Вона ні за кого не хоче заміж.

Вона теж знає і К'єркеґора, і Мішеля Фуко. І теж не проти поговорити про абсурд. Але як на мене, абсурд – це кохати і не хотіти сім'ї. Ти не переживай, що ми не поїдемо в Копенгаген. Ти дуже хотіла побачити русалочку? Ну хочеш поїдемо в Гельсінгор?

- В Гельсінки? – здивовано перепитала Неля.

- Ні, в Гельсінгор. Ну там де Гамлет, принц Данський.

- В Ельсинор?

- Так! – Юрен зрадів, що його нарешті зрозуміли.

Вранці вони поїхали в Ельсинор. Теж казково гарне старовинне місто. Зійшли на вежу, довго дивились згори.

Точніше удалечінь захоплено дивилась вона. А він – на неї.

- Можна я тебе поцілую? – запитав він.

Це було несподівано. Минулої ночі вона тільки-но подумала, що, напевно, поїде, як і приїхала.

- Ти хочеш дуже конкретної відповіді?

- Зараз мені досить відсутності заборони.

Вони поцілувалися. Закружляла вежа, пам'ятник архітектури ХVІІ століття, поплив увесь Ельсинор, резиденція данських королів. Де, в чому вона, та таємниця, та межа, коли цілунок є просто дотиком вуст чоловіка і жінки, а коли від нього тьмариться світ? Десь там, у потойбічному світі, який тут відчувається так сильно, зникла гримаса з обличчя божевільної Офелії. Віяв теплий квітневий вітер, було тихо і тепло.

Вони обідали в ресторанчику в самому серці Ельсинора, не зводячи одне з одного здивованих очей.

- Ти щаслива? – запитав він стандартно.

- Не знаю.

- Чому не знаєш?

- Щастя – це дуже складне почуття.

- А я щасливий. І мені прикро, що ти не знаєш. Чому ти не любиш точних відповідей?

- Я звикла до вічних запитань. На які, за визначенням, точних відповідей нема. В чому сенс життя, наприклад.

- Sens of life? To make love, money and children. You are very special woman. Я одразу відчув, що на тебе можна витратити тисячу доларів.

Неля дивилася йому у вічі і знала, що він говорить від щирого серця.

Увечері Неля, як завжди, пішла до своєї кімнати. Юрен постукав і вона сказала: «Come in!» Ніч була дуже вітряна, було чутно, як шуміло море. Юрен обережно торкався різних частин її тіла і просив їх називати російською та українською.

А сам називав їх своєю. Неля чомусь подумала, що в світі вже давно існує особлива англійська мова, яка нікому не рідна, яка несе в собі відбитки рідних мов тих, хто нею говорить. Англійською теж можна висловити почуття…

Ще через два дні Неля летіла додому. Юрен просив її затриматися, вона сказала, що їй треба до сина і на роботу.

Вона від'їздила з трьома валізами, приїхавши з однією. В літаку думала, як пояснить мамі, що не привезла живих грошей, а привезла купу дорогих речей. Просити в Юрена готівку їй було незручно.