Читать «Історії в дев"яти книгах. КнигаVII: Полімнія» онлайн - страница 8

16. Так сказав йому Ксеркс, а Артабан, хоча спершу не послухався його, бо вважав за недоречне сісти на царський трон(1), нарешті, оскільки цар змусив його, виконав наказ, але перед тим, сказав: «Я, царю мій, однаково поважаю і ту людину, що правильно мислить, як і ту, що готова вірити тому, хто правильно говорить. Ти маєш обидві ці якості, але тебе збочує з правильного шляху спілкування з лихими людьми. Це так, як море, що взагалі корисне для людей, на нього дмуть вітри і, як кажуть, не дають йому залишатися спокійним. Коли ти кинув мені ті гіркі слова, мене не стільки це засмутило, скільки те, що було запропоновано два рішення для персів; одне, яке роздмухувало пиху, і друге, що намагалося обмежити її, мовляв, погано, коли хтось навчає душу завжди бажати більшого, ніж вона має, і ось, я кажу, з цих двох рішень ти вибрав найнебезпечніше для тебе і для персів. Отаке тепер, коли ти прийняв найбільш правильне, ти кажеш, що хочеш відмовитися від походу на Елладу, бо якесь сновидіння, послане богом, відвідує тебе і не дозволяє тобі відмовитися від рішення піти в похід. Але, сине мій, мабуть, і це не від богів. Бо всі ці сновидіння, що крутяться і тут, і там, і з'являються людям, я тобі дам пояснення щодо них, адже я на стільки років старший від тебе. Вони бувають такими, що ми уві сні бачимо те, про що ми думали в день, а ми за останні дні настільки були зайняті цим походом. Але якщо випадково це не так, як я про нього гадаю, а справді буде, як ти сказав і я хочу сказати, нехай з'явиться і мені, так як і тобі, цей привид і дасть мені свій наказ. Незважаючи на все це, він не може з'явитися мені, коли я одягнений у своє вбрання, а не в твоє, коли я спатиму на своєму, а не твоєму ліжкові. Отже, так чи інакше він має з'явитися. Бо, хоч як там було, те, що ти бачив уві сні, воно, звичайно, не таке вже базглузде, щоб, побачивши мене, вважатиме, ніби це ти, судячи з убрання. Ну а якщо воно не візьме мене до уваги і не зволить з'явитися до мене, чи буду я в твоєму вбранні, чи в своєму, тоді як тебе воно часто відвідує, це треба нам тепер перевірити, бо якщо справді воно постійно відвідує тебе, тоді і я повірю, що воно послане богом. Втім, якщо твоє рішення залишається незмінним, хай буде по-твоєму і не треба тобі його змінювати, і я спатиму в твоєму ліжку. Ну, так я і зроблю тепер і хай воно і мені з'явиться. Але до тих пір я наполягатиму на своїй думці».

17. Так сказав Артабан, сподіваючись, що він зможе довести, що сказане Ксерксом не має значення, і зробив, як йому було наказано: надяг Ксерксове вбрання, сів на царський трон і, коли потім він пішов спати, і його переміг сон, до нього з'явився той самий привид, який з'являвся до Ксеркса, встав над Артабаном і сказав йому: «Ти той, хто намагається відвернути Ксеркса від походу на Елладу, мабуть через турботу про нього? Але ні в майбутньому, ні тепер тобі не вдасться відвернути того, що визначено долею. Що ж до Ксеркса, що з ним станеться, якщо він не схоче послухатися мене, я вже сказав йому самому».