Читать «Історії в дев"яти книгах. КнигаVII: Полімнія» онлайн - страница 16

47. Ксеркс на це відповів такими словами: «Артабане! Доля людини саме така, як ти це описуєш, але залишимо це осторонь, не будьмо зосереджуватися на таких сумних думках, бо в наших руках тепер наше щастя. Лише скажи мені: якщо те, що ти бачив у своєму сні, не зробилося б тобі таким ясним, ти додержувався б твоєї колишньої думки, коли намагався відрадити мене від походу на Елладу, чи змінив би свою думку? Ну, скажи мені відверто». Артабан відповів йому так: «Царю мій! Видіння, що з'явилося мені уві сні, я бажаю, щоб так і відбулося, як воно наказало і ми обидва бажаємо. Проте я і тепер ще побоююся і не маю душевного спокою, коли роздумую над усім цим і зокрема, коли бачу, що дві речі, найважливіші за всі, виявляються ворожими тобі».

48. На це Ксеркс відповів так: «Дорогий мій чоловіче, що це за дві речі, такі ворожі для мене? Що саме з цих двох? Може ти хочеш сказати щось про кількість сухопутних військ і гадаєш, що еллінське військо значно перевищує наше, або наш флот гірший за їхній флот, або і те й інше? Отже, я хочу сказати тобі, на твій погляд, здається, що наші сили менші від їхніх, тоді можна було б швидко набрати ще й інші».

49. Артабан відповів йому: «Царю мій! Звичайно, розумна людина не може сказати нічого недоброго про наше військо, ні про число кораблів. І якщо ти набереш більше людей і кораблів, ці обидві речі, про які я тобі кажу, стануть ще більш ворожими для тебе. І обидві вони – це земля та море. Адже море не має ніде, я гадаю, такої великої гавані, яка, коли здійметься буря, могла б умістити ввесь цей флот і забезпечити безпеку кораблів. І тим більше, що потрібна не одна якась гавань, але треба, щоб були гавані по всім узбережжям, поблизу яких ти пливтимеш. А коли не буде гаваней, щоб там притулитися кораблям, знай, що доля порядкує людьми, а не люди долею. І тепер, коли я виклав тобі одну з двох небезпек, я розповім тобі про другу. Земля, май це на увазі, є ворожою тобі з такої причини. І якщо навіть, припустимо, на твоєму шляху • не буде жодної перешкоди, дедалі ти ітимеш, посуваючись наосліп, тим більш ворожою вона стає для тебе, бо скільки б не щастило людині, вона ніколи не задовольняється. І так у твоєму випадку, якщо ніхто не чинитиме тобі опору, я кажу, що простір країни збільшуватиметься, коли минатимуть дні, і призведе до голоду. Найкращим для людини є, коли вона посувається з обережністю і накреслює свої плани, зважаючи на все, що може з нею статися, а у виконанні планів виявляє сміливість».