Читать «НАД КОДАЦЬКИМ ПОРОГОМ (Про гетьмана Івана Сулиму)» онлайн - страница 6

дівчата, а були й такі, що вже постаріли в неволі, позаростали

бородами й забули вже про рідну країну й думати. З великої радості та

з хвилювання невольники плакали, неначе малі діти, і, обнімаючи

козаків, розпитували про те, що діялося на Україні. Було тут і такого,

що знаходили козаки своїх батьків-невольників, чоловіки - жінок,

молоді - своїх наречених... Скрізь чути було вигуки, поцілунки та

радісні сльози.

Багато сю ніч у Азові полягло бусурманів; чимало й живих,

покинувши свої хати, аж до річки Каяли повтікало. Всю ніч у Азові

хазяйнували запорожці, а ранком, постягавши з недогорілих турецьких

галер гармати, начали громити з них замок та розбивати браму.

Налякалися турки і прислали кошовому повну кухву золота, аби

тільки він замку не добував та турецькому султанові ганьби не робив.

Щоб не дратувати султана, Сулима справді згодився взяти окуп, але з

умовою, щоб турки випустили на волю і тих невольників, що були в

замку; а щоб не було зради, послав він до замку Джеджалика з

товаришами оглядіти по замку всі льохи й будинки і забрати всіх

невольників.

Джеджалик добре знав турецьку й татарську мови, бо сам був з роду

татар і тільки прибився до запорожців. Йому легко було розбалакатись з

бусурманами, і він привів з замку ще тисячу невольників та приніс

багато подарунків кошовому, курінним отаманам і всьому козацтву.

- Тепер, діти, знову на три війська поділяйтесь! - сказав кошовий

до козаків. - Перше військо нехай п'є та гуляє, друге - замкової брами

доглядає, щоб турки свого слова не зламали та на нас несподівано не

вдарили, а третэ нехай невольників узброюэ, бо буде і їм далека й

небезпечна дорога. Ти, Хвилоне, орудуй третім військом та, узброюючи

невольників, заразом збирай по всіх гирлах Дону дуби та рибальські

човни, щоб нам на тих човнах невольників де Кальміусу-річки довезти та

на Україну вирядити. Поховавши з великою честю й пальбою мушкетів

товаришів, що віддали життя за братів своїх, козаки ще три дні

гостювали в Азові, поки всі по черзі добре одгуляли, а Джеджалій тим

часом зігнав до Азова більше як півсотні дубів і, узброївши турецькою

зброєю усіх невольників, хто здатний був до бою, поділив усіх по тих

човнах. Облагодивши все до походу, Сулима на четверту ніч з усіма

козаками й невольниками рушив у Азовське і через три дні прибув до

річки Кальміусу. Та річка належала до запорозьких вольностей, але була

далеко від Січі і через те понад нею часто ходили татари, випасуючи

тут свої табуни й отари. Тут, на березі річки, Сулима зібрав усіх

невольників: - Тепера, брати мої, їдьте дубами Кальміусом за річку

Серезню, а після того, кому треба у Московщину, перетягайте човни на

Терець, а кому на Україну, перетягайтесь на Вовчі води; далі ж легко

попливете за водою у Самар-річку та у Дніпро. Чи з вас хто бував по

цих річках? Багато невольників одповіли, що вони самі січовики і всі

запорозькі степи та річки добре знають. - Ну, от і добре! - сказав