Читать «НАД КОДАЦЬКИМ ПОРОГОМ (Про гетьмана Івана Сулиму)» онлайн - страница 5

почали вони бити й рвати на собі кайдани.

Небагато минуло часу, а вже й немає кого козакам на галері рубати.

- Розбивайте невольникам кайдани! - гукнув Сулима. - Роздавайте їм

турецьку зброю та беріть по байдаках, а галеру пускайте на дно!

Застукотіли сокири, прорубуючи у галері дно, і великий корабель,

коливаючись, почав поринати на дно. Тільки й зняли з нього козаки

скарбничку та найбільше коштовні речі.

Добре, діти! - весело говорив кошовий, поглядаючи, як безодня

поглинула галеру. - Тепер запалимо люльки, та й далі!

Попливли козаки далі, до Тамані, аж тут трапилася їм пригода -

подув великий вітер од схід-сонця, і два тижні не давав байдакам ходу.

Хоч козаки й громадили на всі гребки, а великі хвилі заливали чайки

водою і одкидали їх назад, мов трісочки.

Довелося запорожцям тяжко бідувати, бо по деяких чайках не

вистачало вже солодкої води, і коли б не пішов, на щастя козаків,

великий дощ та не налив у байдаки води, то, мабуть, багато з

товариства не побачили б уже своєї рідної України.

Нарешті стомлені козаки прибули до Тамані і, заїхавши у вкриті

очеретами гирла річки Кубані, стали там на одпочинок. Тільки через три

дні, набравши там повні кухви солодкої води, козаки рушили на північ,

у Азовське море.

Через два тижні, після всяких пригод, прибули запорожці до річки

Дону. Заховавши там у гирлах річки всі чайки. Сулима з одним байдаком,

ховаючись поміж очеретами, поїхав обдивитись, чи є біля Азова турецькі

галери, та де саме стоять; коли ж сонце сіло, і він обміркував уже, як

вдарити на ворожий город, то рушив з усім військом до Азову.

- Ну, діти, поділяйтеся тепер на три війська, - наказував кошовий

полковникам та курінним отаманам. - Першому війську з Бурляєм турецькі

галери топити, з другим сам піду бусурманів рубати та у замок всіх

яничарів заганяти, третьому з Хвилоном невольників по льохах шукати та

на світ божий випускати.

Вдарили козаки одночасно й на галери, й на місто, і до півночі у

березі зайнялися бочарні, у місті запалав базар, а на річці пойнялися

вогнем галери. Високо під небо піднялося над Азовом полум'я і,

загравши на хмарах, одбилося по протоках та затоках Дону.

Рубалися козаки з бусурманами на галерах, рубалися й у місті, а

тут ще вибігли на них яничари з Азовського замку.

Та Сулима тільки того й чекав: він поставив запорожців у три лави,

одна за одною і, вихопивши з піхов шаблю, гукнув:

- За братів наших! За бідних невольників!

- Кари бусурманам! - розляглося по лавах запорожців, і, мов вихор,

набігли вони на яничарів.

Несподіванка козацького наскоку та велика пожежа у місті отруїли

жахом турецьке військо, і, не встоявши проти запорожців, вони почали

тікати назад до замкової брами.

А у місті тим часом Хвилон Джеджалик з своєю ватагою хазяйнує:

добро турецьке забирає, невольників на білий світ випускає...

Були поміж невольниками люди й з України, й з Московщи-ни. Були

такі, що тільки рік або два у неволі пробули, молоді ще парубки й