Читать «Молодший брат сонця (на украинском языке)» онлайн - страница 25

"А де ж сам Девiд? - подумала Вiра. - Чому його не видно?"

Зображення Натанiела зникло. Натомiсть на екранi з'явилася цятка ракети - наче темний жучок поповз по великому дзеркалу. Збiльшення. Добре видно: вiд ракети-носiя вiддiляються i одна по однiй летять до того дзеркала чорнi мачинки... їхня траєкторiя викривлюється, ось випливає край Червоної плями - о, як вона пашить! - мачинки летять над нею рiденьким пунктиром i зникають у вогняному вировищi. Нi зблиску, нi бодай найменшого порушення поверхневої структури. "Значить, запрограмованi на глибину, - подумала Вiра. - Тiльки на яку? Певне ж, i Девiд там, на космiчному кораблi? Авжеж. Не така в нього вдача, щоб сидiти на базi та спостерiгати, як хтось iнший робитиме Юпiтеровi енергетичнi iн'єкцiї".

Знову з'явилось суворе обличчя Натанiела.

- Цiлком зрозумiло, що передбачити режим роботи такого "реактора", як Юпiтер, неможливо. Довелося ждати. Велися безперервнi спостереження, вся наша апаратура працювала безвiдмовно i з повним навантаженням. Коли б сталися найменшi змiни - чи температури, чи сили свiтностi, магнiтного поля тощо,- це було б зафiксовано негайно. Проте характеристики планети i космiчного простору бiля неї не мiнялися...

Вiра обiперлася лiктями об колiна, поклала голову на долонi й заплющила очi.

Сухорляве обличчя Натанiела дратувало її. Чого вiн тягне? Сказав би вже зразу, що сталося. По всьому ж видно, що експедицiя не змогла виконати свого завдання, то навiщо бубонiти...

Слухала його довгу й суху iнформацiю, а уява малювала живi картини. Девiд сердиться, насуплює брови, переглядаючи показання електронних систем. Сiдає до комп'ютера, ходить по своїй каютi, вiрнiш сказати - тупцяє, бо де вже там походиш у тиснявi, заставленiй приладами... Вiн не хоче, просто не може повiрити, що найбiльша справа його життя луснула, як мильна бульбашка. Знову обрахунки й обрахунки. Тривога виснажила його, щоки запали, горбатий нiс, здається, побiльшав, але очi блищали невгамовною енергiєю. Певне, якби в цей час зробили фотопсихограму його постатi, то зафiксували б сильне бiоелектричне поле навколо всього тiла. А в очах це помiтно i без фотографування. Де в нього й бралася та сила! Спав мало, не бiльше двох-трьох годин на земну добу, i як схопиться, то одразу ж до телефону: викликає чергових операторiв, сподiваючись почути щось втiшне. Але ситуацiя не мiнялася, характеристики були сталими.

"I чого це Натанiел так детально розводиться? - з якимось пiдсвiдомим острахом подумала Вiра. - Це вже не iнформацiя, а репортаж..."

Очей не розплющувала, так їй краще, i монотонний голос, донесений лазерним променем з космосу, продовжував трансформуватись у живi сцени:

- Коли минули контрольнi строки, встановленi Девiдом, а картина не мiнялася, вiн вирiшив облетiти Юпiтер по найближчiй орбiтi, щоб перевiрити характеристики планети за допомогою бортових систем. Не всi схвалювали такий полiт, але Девiд на це не зважив. Погодився тiльки, щоб кораблем керували з бази, - електронна машина витримуватиме найбiльш оптимальну орбiту. Готувався до польоту ретельно. Буквально нафарширував корабель своїми пристроями та всiлякою апаратурою. Капаметр, що реєструє кiлькiсть антипротонiв, рiзних типiв аналiзатори, гiперонний мiкроскоп i навiть тахiтрон, величезний тороїд, призначений для переза-рядки атомiв. Це був не корабель, а лiтаюча космiчна лабораторiя.