Читать «Молодший брат сонця (на украинском языке)» онлайн - страница 19

Натанiел був страшенно здивований. Що за метаморфоза? Девiда наче хто замiнив!

Поклавши трубку, Девiд майже весело подивився на головного iнженера.

- Бос вимагає негайно починати виготовлення другої моделi. Зараз вiн буде тут.

Натанiел кинув виразний погляд на телефоннi апарати i обережно сказав:

- Я не думаю, що бос дiє без санкцiї уряду... принаймнi вiйськового мiнiстра.

- Мене це не обходить. Вiдповiдатиме вiн.

- Що ж, ти можеш поставити питання про новий контракт. Сподiваюсь, за гонораром дiло не стане.

Девiд здивовано зиркнув на свого помiчника, заклiпав очима i махнув рукою:

- А... це довга процедура...

Бос, Дафф i кiлька охоронцiв буквально вдерлися до кабiнету Девiда. Пускаючи клубки диму з тлiючої сигари, бос потряс у повiтрi газетою i гаркнув:

- Рада Безпеки засiдає... по нашому питанню, а вам - формальностi? Зрозумiйте, що далi зволiкати не можна. Ми просто не встигнемо!

I знову спостережливий Натанiел вловив радiсний вираз на обличчi свого шефа. Це була коротка мить, якийсь зловтiшний зблиск у глибинi душi.

Дафф похмуро оглядав кабiнет, очiкуючи, що скаже Девiд, здорованi з охорони стояли бiля дверей.

Девiд перечекав хвильку, доки бос, виговорившись, важко опустився в крiсло, а тодi сказав, наче нiчого й не трапилось:

- Ну, якщо ви берете це на себе...

- Беру, беру! - перебив бос. - За технiчнi характеристики вiдповiдаю я!

- В такому разi почнемо негайно, зараз, - сказав Девiд. - I не будемо даремно нервувати...

Ця коротка розмова, яка дуже здивувала Натанiела, завершилась справжньою iдилiєю. Бос тряс Девiда за плечi, тиснув йому руку, вигукуючи комплiменти, величаючи Девiда "найгенiальнiшим генiєм", "суперменом iз суперменiв" i т. п., а той усмiхався, наче iменинник, i все пiдтакував.

Натанiеловi стало просто гидко вiд цiєї "сердечностi", вiн вийшов на гравiєвий тротуар i, сердито сплюнувши, прошепотiв сам до себе:

- Оце справдi комедiя... перевдягання.

V. КРАХ АВАНТЮРИ

Кожного разу пiсля розмови з Даффом Девiд мав пригнiчений настрiй. Не лише Натанiеловi, а навiть i собi вiн не мiг би признатися, що нерви його здають, що йому чим далi, тим важче витримувати свинцевий погляд i металевий голос нового помiчника. Той, хоч i поводив себе коректно, силкувався навiть усмiхатися, але Девiд повсякчас вiдчував жорстке випромiнювання ворожостi, небезпеки. Тепер уже не мав сумнiву, що Дафф одержав завдання будь-що вивiдати саму суть його винаходу. Про якi б процеси не йшлося, вiн обов'язково пiдводив до найголовнiшого: як iзолюється антиречовина? Який механiзм її утворення?

З одного боку, це свiдчило, що вiн дуже далекий вiд iстини, раз вважає, що в пiрамiдах-бомбах антиречовина утримується в готовому виглядi, а з другого - виказувало його небезпеку, настирливу цiлеспрямованiсть. О, коли б йому вдалося досягти свого, то Девiд негайно опинився б поза грою i, напевне, поза життям.

Але гра продовжувалась! Кожної суботи точно за графiком була готова бомба нового, ракетного зразка. Спецiальною платформою на м'якому ходу її з величезною обережнiстю перевозили з цеху до арсеналу. Неначе то було новонароджене дитя або тендiтна квiтка, з якої можуть осипатися пелюстки.