Читать «Танець недоумка» онлайн - страница 280

— Скільки вони збили?

— Уже три, коли я злітав. Тож, сподіваюся, у вас є план. Бо якщо ні, я краще ляжу й висплюся перед смертю. Серйозно, вирубуюсь на ходу. Я здохну просто зараз…

Ми з Ірмою перезирнулися. Вона кивнула.

— Виспишся дорогою на лінкор, — кажу Алексу. — Скільки в нас «Шив»?

— Три, як і обіцяв… Ви таки реально вирішили здиміти?!

— Ні, — заспокоїла Ірма. — Усіх, кого зможемо, заберемо. Але ти маєш дещо зробити.

— Ви знаєте, що я ненавиджу слово «дещо»? — Алекс стривожено переминався з ноги на ногу, дивлячись, як я саджаю Ельзу в катер.

Ірма вмостилася на підлозі за кріслом пілота.

— Наш план тобі не сподобається, — чесно зізнався я. — Але інших ідей немає. Залазь. За кермом буду я.

Приблизно тоді, коли Алекс саджав катер посеред об’єкта «Два нулі», якась жінка в таборі заснула просто в черзі на кордоні в центральний сектор. З боку здавалося, що вона знепритомніла. Насправді мозок, рятуючись від перевантаження, активував аварійний механізм — позамежне гальмування. На неї витратили дорогоцінний тестер і, переконавшись, що це не химера, поволочили в медпункт. Це була помилка. Фельдшер перевірив, чи вона не захлинається блювотою, й узявся за тяжчих пацієнтів. А коли черга дійшла до неї, вона вже перетворилася. І вчепилася бідоласі зубами в горло.

Водій транспортера мчав у центральний сектор на терміновий виклик, витискаючи зі всюдихода все, що можна. Казали, в медпункті якась жінка загризла кількох людей. Ще подейкували, начебто ті, кого вона загризла, ожили й теж стали кидатися на людей. Усе це було схоже на сюжет фільму. Або на марення. Ми не знаємо, що саме думав про це водій. Очевидно, що в якийсь момент він опинився по той бік свідомості — швидко, як клацання пальців. Позамежне гальмування. Піднімаючи хмари снігових бризок, транспортер заклав широку дугу, протаранивши кордон, і на повному ходу врізався в стіну складів.

Швидкість була достатньо високою, щоб більшість конкістадорів усередині залізної утроби позвертали собі в’язи. Грибниця простягнула невидимі пальці-гіфи у щілини в сталевій обшивці й оживила їх хвилин через п’ятнадцять — похапцем і не встигнувши цілком реанімувати. Підняла їх рівно настільки, щоб вони змогли добігти до найближчих людей і вчепитися в них зубами й нігтями. Убивати зомбі було нескладно, та вони й самі незабаром умирали. Інша річ ті, які встигли проспати бодай годину. Вони перетворювалися на цілком сформованих, умілих монстрів, а навички, набуті за життя, чудово застосовували й після переродження. Тренований конкістадор стріляв із гвинтівки однаково добре і на честь Корпусу, і на славу Грибниці…

Останньою краплею, що зламала моральний дух захисників колонії, став завалений у самому центрі табору шатл. «Чорні рукави», що збивали їх за наказом Вандлик, робили це вправно. Вони виводили з ладу тільки один із чотирьох двигунів пасивної левітації, — тоді човник, накренившись, зіслизав похилою дугою за межі колонії й незграбно завалювався в тайгу. Теоретично, якщо пережити найближчі дні, шатли ще можна відновити. Принаймні зо два… Отож хтось відключився під час стрілянини, і всадив убік завислого над ним човника довгу чергу синтез-ядерних зарядів — геть-чисто зніс два двигуни разом зі стабілізатором. Істерично завертівшись, шатл звалився просто на колишній штаб служби безпеки.