Читать «Витончене мистецтво забивати на все. Нестандартний підхід до проблем» онлайн - страница 28

Дивно, що у віці, коли люди найбільше спілкуються з іншими, вони найчастіше знаходять емоційний кайф у власній «особливості». Здається, це через сучасні технології невпевненість людей у собі страшенно зросла. Що вільніше ми виражаємо себе, то більше хочемо звільнити себе від спілкування з людьми, які не погодяться з нами або засмутять нас. Що відкритішими ми стаємо до поглядів, які не збігаються з нашими, то більше засмучуємося від того, що такі погляди існують. Що простішим і позбавленішим від проблем стає наше життя, то більше ми схильні вважати себе «особливими», аби життя стало ще кращим.

Немає жодних сумнівів, що завдяки соцмережам ми отримуємо фантастично багато. Справді, ми живемо в найкращі часи в історії людства. Але технології, вочевидь, мають і деякі побічні ефекти в соціальній сфері. Можливо, саме ці технології, завдяки яким так багато людей стали вільнішими й освіченішими, у той самий час частіше змушують людей почуватися «особливими».

Тиранія винятковості

Майже всі ми — звичайні посередності, коли йдеться про більшість справ, які ми робимо. Навіть якщо ви робите щось одне краще за всіх людей, найімовірніше, з іншими справами вам ведеться так, як і решті смертних. Така природа життя. Аби досягти в чомусь неймовірних успіхів, вам треба вкласти в цю справу купу часу й сил. А оскільки всі ми маємо обмежені запаси часу й енергії, мало хто з нас досягає неймовірних успіхів у більш ніж одній справі, а часто й в одній не щастить.

Очевидно, що навіть із погляду статистики неможливо, щоб одна людина досягала найбільших висот в усіх царинах життя, чи навіть у кількох. Суперуспішні бізнесмени — найчастіше відверті покидьки у сімейному житті. Суперсильні атлети — найчастіше тупі як пробки й порожні як барабани. Багато хто з глянцевих знаменитостей так само нічого не тямить у цьому житті, як і натовпи їхніх шанувальників, які з роззявленими ротами стежать за кожним їхнім порухом.

Усі ми здебільшого звичайні собі середнячки. Але публічного розголосу набувають крайнощі. Усі ми про це наче й знаємо, але рідко думаємо й говоримо про таке і вже точно не дискутуємо, чому це може бути проблемою.

Мати інтернет, гугл, фейсбук, ютьюб і доступ до п’ятисот телеканалів — це чудово. Але ми здатні приділити увагу лише обмеженій кількості речей. Охопити цілі прибої інформації, які постійно омивають нас з усіх боків, ми не здатні. Тому єдині одинички-нулики, які привертають нашу увагу, — це виняткові уривки інформації, які прорвалися й залишили за бортом решту 99,999 %.

Цілий день, кожен день нас заливає винятково неймовірною інформацією. Найкращим із найкращого. Найгіршим із найгіршого. Найвеличнішими проявами природи. Найсмішнішими жартами. Найжахливішими новинами. Найстрашнішими загрозами. Без упину.