Читать «Витончене мистецтво забивати на все. Нестандартний підхід до проблем» онлайн - страница 14

Біль в усіх його проявах — найефективніший спосіб нашого тіла змусити нас до дії. Візьмімо простий приклад: удар ногою об табуретку. Якщо ви реагуєте на це приблизно так само, як я, то коли ви гепнетеся ногою об табуретку, то простогнете кілька таких міцних словечок, що Папа Римський тихо почервоніє в куточку. Можливо, ви звинуватите нещасний бездушний об’єкт у своїх стражданнях. «Дурнувата табуретка!» — прокричите ви. Можливо, ви навіть підете далі й піддасте критиці весь дизайн вашого інтер’єру: «Що за ідіот ставить табуретки в цьому місці?».

Але я відволікся. Жахливий біль у нозі, який ми з вами і Папою Римським так ненавидимо, має важливу місію. Фізичний біль — породження нашої нервової системи, зворотний механізм, який дає нам змогу відчути власні фізичні пропорції: де ми можемо пройти, а де — ні, чого ми можемо торкнутися, а чого — ні. Коли ми порушуємо межі, нервова система суворо карає нас, аби ми взяли помилку до уваги і більше її не повторювали.

І цей біль, хоча й такий ненависний, усе-таки корисний. Біль навчає нас, на що звертати увагу, коли ми молоді й безтурботні. Він показує нам, що добре, а що погано. Він учить розпізнавати власні межі й дотримуватися їх. Він каже нам не крутитися біля гарячої печі й не пхати металеві предмети в розетки. Тому не завжди добре уникати болю й шукати тільки задоволення. Бо біль іноді може бути життєво важливим для нашого добробуту.

Але біль буває не тільки фізичний. Я і всі, хто продивився від початку до кінця «передісторію» «Зоряних війн», хочу вам повідати, що ми, люди, можемо відчувати ще й гострий психологічний біль. Ба більше, дослідження виявили, що наш мозок не дуже розрізняє біль фізичний і психологічний. Тому якщо я почну скаржитися вам, що коли моя перша дівчина зрадила мене й покинула, я відчув, ніби в моє серце повільно встромляють крижану голку, то це тому, що мені боліло так само сильно, якби мені реально встромляли в серце ту голку.

Як і фізичний, психологічний біль указує на перевищення якихось лімітів, порушення рівноваги. І так само, як і фізичний, психологічний біль — це не щось погане чи небажане. У деяких випадках переживання емоційного й психологічного болю може бути корисним і навіть необхідним. Як біль у нозі навчає ходити біля табуретки акуратніше, так емоційний біль від поразки в минулому вчить не робити тих самих помилок у майбутньому.

Тому для суспільства так небезпечно дистанціюватися (і що далі, то більше) від неминучого дискомфорту життя: воно втрачає той цінний досвід, що його дає біль. І внаслідок цього суспільство віддаляється від реальності світу.

Можна скільки завгодно вимріювати життя без проблем, сповнене вічного щастя й нескінченного кохання, але коли повертаєшся з небес на землю, виявляється, що тут проблеми навіть не збираються закінчуватися. Серйозно, кінця-краю їм не буде. От щойно повз нас пройшов панда Розчарування. Він щойно хильнув «маргарити» й повідав мені, що проблеми, бляха, ніколи не зникають — вони тільки вдосконалюються. У Рокфеллера проблеми з грошима; у безхатька-алкоголіка на Контрактовій теж проблеми з грошима. Просто в Рокфеллера проблеми з грошима кращі. І за такою схемою побудоване все життя.