Читать «Таємний агент Микола Гоголь» онлайн - страница 65

Але повернімося до одного з «концептуальних» моментів у зображенні Січі. Вже говорилося, що в повісті Гоголя зображено фактично дві Січі: Січ «несправжня», ділова, торгова й реміснича годує Січ «справжню», яка є таким собі паразитом. Звідки Гоголь міг узяти таке зображення двох Січей? У джерелах, якими він користувався чи міг користуватися, нічого подібного не було. Щоправда, «Опис України» Боплана та «Історія про козаків запорозьких…» Мишецького могли наштовхнути його на такі ідеї: адже в цих творах згадувалося, що серед козаків є чимало вмілих хліборобів, промисловців та ремісників.

Гоголь свідомо протиставляє витворені ним дві Січі. «Несправжня» Січ — це світ цивілізований, окультурений. «Справжня» ж Січ, яка живе в постійному загулі, — радше антисвіт. Правда, ці світи, розташовані зовсім поряд, не лише співіснують, а й доповнюють один одного.

При бажанні у зображенні двох Січей (світу й антисвіту) можна побачити глибинну філософську рефлексію. Але, схоже, Гоголь тут виходив із традиційних для українського соціуму уявлень. Наприклад, український богослов і філософ XVI ст. Кирило Транквіліон-Ставровецький виділяв кілька світів, серед яких був і «світ зла». В українському фольклорі маємо протиставлення правди та кривди.

«Справжня» Січ, зображена в «Тарасі Бульбі», може бути потрактована як антисвіт (у розумінні протиставлення світові цивілізованому, культурному). Відповідно, козаки є представниками цього антисвіту. Ось, наприклад, як говорить Гоголь про їхній наїзд на турецькі землі:

«Запорожцы переели и переломали весь виноград; в мечетях оставили целые кучи навозу; персидские дорогие шали употребляли вместо очкуров и опоясывали ими запачканные свои свитки» (наведена цитата є як у першій, так і в другій редакції).

Дуже промовиста картинка. При цьому варто врахувати, що, коли Гоголь писав ці слова, в царській Росії панувала мода на східну екзотику, передусім мода на турецьке.

Можна наводити ще чимало прикладів описаного Гоголем варварства козаків. Деякі з цих прикладів уже озвучувалися, коли йшлося про характеристику Тараса Бульби. Та ми, щоб не бути голослівними, до них повернемося. Будемо наводити цитати з другої редакції повісті, оскільки саме в ній ці приклади здебільшого і є.

Як уже говорилося, у повісті підкреслюється: козаки під час походу не повинні пиячити. Це забороняється їхніми ж правилами. Зокрема на цей момент звертав увагу Боплан в «Описі України».

Проте козаки часто не дотримуються цього правила. Під час штурму Дубна

«весь Переяславский курень, расположившийся перед боковыми городскими воротами, был пьян мертвецки; стало быть, дивиться нечего, что половина была перебита, а другая перевязана прежде, чем все могли узнать, в чем дело».

Отже, козаки тут постають у непривабливому світлі. Проте це ще не все. Кошовий отаман ніби намагається напоумити запорожців: