Читать «Пригоди. Подорожі. Фантастика - 89» онлайн - страница 9

На відстані гарматного пострілу вниз по Дніпру — перший поріг, Кодацький. Порогом називається ряд скель, які простяглися впоперек річки з одного берега на другий і перешкоджають судноплавству. Тут стоїть замок, закладений мною в липні 1635 року; але в наступному місяці, серпні, невдовзі після мого від’їзду, якийсь Сулима, ватажок повсталих козаків; вертався з морського походу і, помітивши замок, що був перешкодою в його поверненні на батьківщину, оволодів-ним зненацька й перебив весь гарнізон, який складався приблизно з 200 чоловік на чолі з полковником Маріоном, родом француза. Потім, пограбувавши укріплення, Оулйма з козаками повернувся на Запорожжя. Однак вони недовго володіли цією фортецею; незабаром вони були обложені й розбиті іншими вірними козаками за наказом великого Конецпольського, краківського каштеляна. Нарешті ватажок повстання був захоплений в полон разом з усіма співучасниками й відвезений до Варшави, де їх четвертували.

16 грудня того року близько полудня ми зустріли під Кумейками їхній табір, у якому нараховувалося не менше 18 000 чоловік, і, хоча наше військо не перевищувало 4000 чоловік, ми атакували їх і здобули перемогу. Бій тривав до півночі; з боку противника лишилося на місці близько 6000 чоловік і п’ять гармат; решта врятувалася втечею, очистивши поле бою під покровом дуже теплої ночі. Ми втратили близько ста чоловік убитими і близько тисячі пораненими, серед них багато начальників; Загинули в битві: п. де Морюєль, французький дворянин, який був підполковником, зі своїм хорунжим, капітан Жолкевський, лейтенант ла Кротад і ще кілька іноземців. Після цієї поразки війна з козаками тривала ще до жовтня наступного року. Після підписання миру славетний і великий Конецпольський особисто вирушив до Кодака з чотирьохтисячним військом і лишався там близько місяця, поки не було відновлено укріплення. Потім він поїхав, узявши з собою 2000 солдатів, а мені доручив із загоном війська та з гарматами зробити розвідки до останнього порога і на зворотному шляху наказав піднятися вгору по річці в човнах разом з великим шамбеланом Остророгом, що дало мені нагоду спостерігати всі тринадцять порогів і нанести їх на карту, як ви можете бачити.

Дніпровські пороги, острови Хортиця і Томаківка. Із карти України Г. Боплана.

У цих місцевостях сто й навіть тисяча чоловік не бувають цілком безпечні; навіть ціле військо має йти не інакше як у строгому порядку, бо степи складають кочів’я татар, які, не маючи осілості, бродять то туди, то сюди в цих обширних степах ордами від п’яти до шести, іноді до десяти тисяч чоловік. Далі я опишу їхні звичаї, управління і військові прийоми; тепер же скажу лише, що я бачив і відвідав усі тринадцять порогів, проїхав усі водоспади вгору проти течії в простому човні, що на перший погляд видається справою неможливою, оскільки декотрі з порогів мають від 7 до 8 футів падіння; судіть отож, як добре треба було володіти веслом. Ніхто не може бути прийнятий до козацької общини, поки не пройде в човні вгору через пороги; виходить, за їхніми звичаями я цілком можу бути козаком — честь, яку я заслужив у цю подорож.