Читать «Пригоди. Подорожі. Фантастика - 89» онлайн - страница 4
Вадим Бурлак
Які повинності селян до їхніх панів
Селяни тут у надзвичайно тяжкому становищі, бо змушені працювати на панів три дні на тиждень своїми кіньми і працею своїх рук. Крім того, повинні відповідно до розмірів своїх наділів давати певну кількість зерна, безліч каплунів, курей, гусей, курчат до великодня, трійці та різдва, крім того, возять панам дрова й відбувають тисячі інших повинностей, яких не мали б виконувати без платні. А ще поміщики вимагають від них грошових оплат, а також десятину від баранів, поросят, меду, всіх плодів і третього вола кожного третього року. Словом, вони змушені віддавати своєму панові все, що той надумає зажадати. Не дивно, що в таких умовах цим нещасним людям не вдається зібрати щось для себе.
Однак це ще не все: пани користуються безмежною владою не тільки над їхнім майном, але також над їхнім життям. Настільки велика свобода польської шляхти, котра живе немов у раю, а селяни перебувають ніби в чистилищі! Тому, коли трапиться таким нещасним селянам потрапити під ярмо лихих панів, їхнє становище буває набагато гірше, ніж каторжників на галерах. Саме таке рабство є головною причиною численних втеч селян; найвідважніші з них ідуть на Запорожжя, котре є місцем притулку козаків на Дніпрі. Проживши тут деякий час і взявши участь у морському поході, вони вважаються запорозькими козаками. Такими втечами постійно збільшуються козацькі легіони. Це з достатньою очевидністю доводиться і теперішнім повстанням, бо ж, розбивши поляків, ці козаки піднялися в кількості 200 000 озброєних людей, котрі, витримавши кампанію, стали господарями краю понад 120 миль завдовжки і 60 миль завширшки. Ми забули нагадати, що звичними заняттями козаків у мирний час є полювання і рибальство. Ось усе, що ми хотіли сказати загалом і ніби побіжно відносно звичаїв та занять цього народу.
