Читать «Темні таємниці» онлайн - страница 135

– Великі?

– Тисяча доларів для мене – великі гроші. У Піщаному раді тисячі гривень. Отже, – мовила Таміла, – без відповідних умов я нічого не могла зробити. Усе ж занедбане, знищене, нічого нема. Лікувати поглядом і кухонним ножем не навчилася. Людина померла в мене на очах. Але якби мала напохваті все необхідне, могла б не просто спробувати, а справді врятувати життя. Гроші в мене не забрали. Для них сума незначна. Та потім я знайшла час, вибралася до Луцька, відшукала Гнатюка і зробила йому цікаву пропозицію.

– Здогадуюсь яку.

– Ну і добре. Мені менше слів і часу витрачати. Без того з вами заговорилася. Макар виявився непростою людиною. Це тільки здається, що керувати фірмою з вантажних перевезень – такий собі середній бізнес. Насправді в Гнатюка виявилася купа знайомих у Києві, а ще більше – знайомих його знайомих. Починали обережно, але нарешті півтора року тому знайшовся перший клієнт.

– Пацієнт?

– Називайте, як зручно. У комерційних клініках усі пацієнти – клієнти, і навпаки, – зараз Таміла додала голосу щемливо-лагідних ноток. – Моя умова: операції робити тут, на нашій території. «Затишок» не мав тоді належного обладнання, але приміщення пристосовані. Операція незаконна, отже, таємна. Зате при наявності здорового донора та гарного фахівця позитивний результат гарантовано. Наша перевага в швидкості прийняття рішень, розумієте?

Ольга знову похолола. Ясно й чітко уявивши, про що говорить лікарка, вона не стримала дрожу. Таміла помітила, явила зверхню, навіть переможну посмішку.

– Бачу, ви збентежені.

– Швидко вирішуєте проблему… – Ольга проковтнула глевку грудку, що застрягла в горлі. – Знаходите донора. Людину, яку треба вбити заради збагачення. І так легко й просто говорите про це.

– Погано почули? – посмішка зникла, знову з’явилася сувора класна дама. – Мене зовсім не цікавило, де Макар Гнатюк знаходить матеріал.

– Людський матеріал, – протягнула Ольга. – Ну звісно, десь ми вже таке чули. Я навіть знаю де. Інакше, ніж матеріалом, у Радянському Союзі людей не називали. Плекаєте ваші традиції тут, на окремій території.