Читать «Пригоди. Подорожі. Фантастика - 84» онлайн - страница 84

— Ось це, — вів він далі, — предмет з Калістану, чи не залишок цивілізації, зовсім не схожої на земну, але це ще остаточно не з’ясовано. Цих предметів знайдено близько десятка, але мій екземпляр найдосконаліший.

І господар так шпурнув його назад, що Тальяферо з несподіванки мало не підскочив.

— Не лякайтесь, він не крихкий, — заспокоїв господар, пильно глянувши на Тальяферо. Потім він знову вмостився у кріслі. Його руки з міцно переплетеними куцими товстими пальцями, складені на животі, повільно піднімалися й опускались у ритмі дихання… — Ну що ж, панове, чим можу прислужитися?

Поки Мендель викладав господареві суть справи, Тальяферо розмірковував над іншим. Нещодавно він бачив серед останніх публікацій монографію “Порівняльна характеристика еволюційних процесів на воднево-кисневих планетах” якогось Вендела Урса. І тепер гадав, чи не цей товстун є автором книжки. Врешті він не витримав:

— Докторе Урс, чи не ви автор “Порівняльної характеристики еволюційних процесів”?

Обличчя хазяїна кімнати розпливлося в задоволеній усмішці.

— Ви читали її?

— Ні, я ще не встиг, але…

Обличчя Урса враз спохмурніло.

— Тоді ви просто мусите прочитати. І не відкладаючи. Я зараз же дам вам один примірник.

Він знову спробував покинути крісло, але йому перешкодив Мендель.

— Стривайте, Урсе, насамперед головне. Наша справа і дуже серйозна.

Він майже втиснув Урса в його крісло і заговорив скоромовкою, наче хотів запобігти будь-яким спробам господаря підвестися. Йому пощастило переказати всю історію і стисло, без зайвих слів.

Слухаючи Менделя, Урс повільно багровів. Потім став, конвульсивно поправляти окуляри, підсуваючи їх вище, до і перенісся. Але самовладання таки зрадило його і він закричав:

— Подумати тільки: миттєве переміщення маси! Це ж єдиний пристойний спосіб, щоб подорожувати цивілізованій людині. Єдино можливий спосіб! Єдино мислимий спосіб! Якби я тільки знав. Якби я міг бути там! Але ж цей клятий готель аж за тридцять миль звідси!

Райгер, який слухав його бідкання з дедалі більшим роздратуванням, нарешті не витримав:

— Не розумію, до чого тут ці тридцять миль, коли з будинком Конвенту є пряме повітряне сполучення і туди можна дістатися за десять хвилин.

Урс раптом наче задерев’янів і холодно глянув на Райгера. Його щоки ображено надулись. Він зірвався на ноги й прожогом вискочив з кімнати.

— Що з ним, у біса, сталося? — здивувався Райгер.

— Хай йому чорт, — вилаявся Мендель. — Я зовсім забув попередити вас.

— Про що?

— Доктор Урс не терпить ніяких транспортних засобів. Фобія невротичного характеру.

Каунас спантеличено кліпнув очима.

— Але ж він спеціалізується на позаземних цивілізаціях, чи не так? Знавець форм життя на інших планетах?

Тальяферо встав, підійшов до моделі нашої Галактики й задивився на складне мереживо зоряних систем. Такої величезної і водночас докладної моделі він ще зроду не бачив.

Тим часом Мендель вів далі:

— Доктор Урс справді має діло з неземними цивілізаціями, але він не був на жодній з досліджуваних планет і навряд чи колись побуває. Я взагалі сумніваюсь, чи за тридцять років життя він хоч раз був далі як за милю від цієї кімнати.