Читать «Війни Міллігана» онлайн - страница 3

19. джейсон, 13 років. «Клапан тиску». Його істерики та вибухи роздратування часто призводять до покарань. Він забирає в інших погані спогади, що спричинює амнезію.

20. роберт (боббі), 17 років. Мрійник, постійно фантазує про пригоди й подорожі. Його фантазії дещо покращують світ для інших. Амбіцій та інтелектуальних захоплень не має.

21. шон, 4 роки. Глухий, через це його вважають розумово відсталим. Полюбляє дзижчати — ці звуки створюють приємну вібрацію в голові.

22. мартін, 19 років. Сноб. Показушний зарозумілець з Нью-Йорка. Любить хизуватись і вихвалятися. Хоче все мати, але не хоче нічого для цього робити. Має світле волосся й сірі очі.

23. тімоті (тіммі), 15 років. Працював у квітковому магазині, де до нього чіплявся гомосексуаліст. Це його налякало, і він утік у власний світ.

Учитель

Двадцять три альтер-его в одному, 27 років. Це він навчив інших особистостей усього, що вони знають. Розумний, делікатний, має хороше почуття гумору. Каже про себе: «Я — увесь Біллі, усі разом», а інших називає «андроїди, яких я створив». Учитель пам’ятає майже всі події, і саме завдяки його співпраці ця книжка стала можливою.

Пролог: особистості Біллі Міллігана

(1)

Протягом останніх двох тижнів жовтня 1977 року в районі студентського містечка Державного університету Огайо трьох жінок за схожих обставин під погрозою пістолета примусили сісти у свої ж авто й виїхати за місто, де зґвалтували. Менш як за 40 годин після третього випадку детективи поліції вже зачитували 22-річному Вільяму Стенлі Міллігану його права. Арешт «університетського ґвалтівника» був неабияким успіхом для поліцейського відділку Колумбуса.

Один з обвинувачів, що вихвалявся перемогою в усіх справах про зґвалтування, казав: «Це дріб’язкова справа. У нас блискучі докази. Відбитки пальців, свідчення жертв, описи зовнішності — усе. У захисників жодних шансів». Однак Ґері Швейкарт та Джуді Стівенсон, молоді державні захисники, звернули увагу на дивну поведінку свого підзахисного. У перший день Швейкарт зустрівся з переляканим юнаком, який просив жінку-адвоката, бо він боїться чоловіків (тоді Ґері повернувся в офіс, зазирнув у кабінет Джуді й вигукнув: «Агов, угадай, хто хоче з тобою познайомитися?»). А от під час другої зустрічі Мілліган поводився, як досвідчений пройдисвіт.

Пізніше Джуді Стівенсон розповідала, що вона побачила в тій камері хлопця з дитячим обличчям, який намагався вбити себе, б’ючись головою об стіну. І він аж ніяк не був схожий на хулігана у трансі.

Державні захисники звернулися до судді Джея Флаверза із запитом про проведення психіатричного обстеження Міллігана. Вони запідозрили, що їхній клієнт страждає на шизофренію, у зв’язку із чим не може бути притягненим до відповідальності. Суддя Флаверз направив запит у Південно-Західний державний центр психічного здоров’я в Колумбусі, штат Огайо. Там обстеження доручили психологу Дороті Тернер, яка швидко зрозуміла, що має справу із синдромом множинної особистості (СМО). Вона познайомилася та поговорила з девідом (восьми-з-чимось-річним хлопчиком), який виходив «назовні», щоб прийняти страждання та битися головою об стіну. Він і розповів їй секрет про те, що перший «Біллі» (тобто особистість-ядро) спить усередині, бо артур (англієць) і рейджен (югослав) бояться, що він може накласти на себе руки, коли прокинеться.