Читать «Забуті історії міст: як багатство та культурний розвиток здобуваються толерантністю» онлайн - страница 70

Як так сталося, що місто, відоме спершу головно своїми лихварями й кравцями, стало одним із найвпливовіших у Європі? Чи можна собі уявити, що цей вплив був здобутий не шляхом війн і насилля, а через розвиток культури? Як одному місту поталанило перетворити свій діалект на літературну італійську мову та стати батьківщиною таких понять, як лінійна перспектива й ренесанс?

Відповідь проста: свобода. Після радіння Римської імперії в Італії не залишилося потужної держави. Містами правили місцеві чиновники, консули. Як і решта міст Північної Італії, починаючи від XI ст. Флоренція була порівняно незалежною.

^{Дуомо у Флоренції (внутрішній вигляд). Малюнок Фабіо Борботтоні. Козімо Медічі вкладав великі гроші у створення скульптур і будування громадських споруд, одною з найбільш значущих серед яких був Дуомо}

Ширилася нічим не обмежувана економічна діяльність. Гористий рельєф і довгі узбережжя Італії не сприяли сільському господарству, проте допомагали розвиткові торгівлі, промисловості та мореплавання. Їхні взаємозв’язки сприяли розбудові міст. Розвивалася також шкільна система. Молодь більше не навчалася поодинці у монастирях, а для навчання та бесід попервах влаштовувалися спеціальні класні кімнати у кафедральних соборів. З кафедральних соборів навчання перемістилося у ще більш вільні лекційні зали, вийшовши з-під контролю єпископів і набувши форми справжніх навчальних закладів, що від самого свого заснування несамовито захищали власну свободу.

Вільні товариства

Центральна площа Болоньї, П’яца Маджоре, стала місцем, де у 1088 р. було проголошено вітальне слово на честь заснування першого університету в світі. Університет Болоньї розпочинався як universitas scholarium, вільне товариство вчителів і учнів, з правилами рівноправ’я й універсальності. В університеті Болоньї студенти обирали викладачів і платили їм заробітну плату. Члени товариства називали один одного колегами. Від цього слова пізніше сформувалося слово college, що означає університет.

Університет був спершу міжнародним товариством студентів, що слідкувало за дотриманням власних інтересів. Різні спільноти, чи то професійні гільдії, чи то університети, шукали захисту одне в одного. В Італії також міста перетворилися на товариства — комуни. Захищені стінами міста-держави спільно вирішували питання оборони. Час терору господарів-феодалів і грабіжників-лицарів минув, принаймні у Північній Італії, а надто у Флоренції.

Некерованих бандитів поступово заступає інститут суддівства, започаткований Фрідріхом Барбароссою, імператором Священної Римської імперії. Барбаросса хотів посилити свою владу, видаючи закони, що гарантували б мирний стан. Імператор радився з чотирма знавцями юриспруденції з університету Болоньї щодо покращення системи правосуддя. Барбаросса, ймовірно, вмів дослухатися до думки професіоналів, оскільки швидко було ухвалено закони про громадські проекти, митниці, карбування грошей, обмін валют, право власності, робочу силу. Через ці так звані Ронкальські постанови васали феодального інституту перетворювалися на чиновників і влада суддів посилювалася. У 1186 р. Барбаросса користувався терміном statuinus («статут, розпорядження»), який мав велике значення для правового захисту пересічних людей. Згідно з розпорядженням, заборонялося фізично торкатися іншого, єдиним винятком був самозахист. З цього часу суперечки слід було вирішувати за участі судді. До появи нового розпорядження майже єдиною формою правосуддя, до якої не втручався жодний державний службовець, була дуель. Завдяки Барбароссі правове становище простої людини покращилося.