Читать «Забуті історії міст: як багатство та культурний розвиток здобуваються толерантністю» онлайн - страница 48

Будинок Мудрості перетворився на великий освітній центр, де вивчали математику, астрономію, медицину, алхімію та хімію, патологію та географію. Тексти перекладали арабською з грецької, перської, хінді. Серед перекладів були праці Піфагора, Платона, Аристотеля, Гіппократа, Евкліда, Плотіна, Галена… У Будинку перекладали індійську аюрведичну літературу, зокрема, трактати Сушрути і Чараки про хірургію. Також тут захоплювалися рукописами індійських математиків та астрономів, наприклад, Аріабхати та Брахмагупти. Аріабхата у VI ст. обчислив діаметр земної кулі з точністю до 99,8 відсотків і припустив, що Земля обертається. Він також з надзвичайною точністю визначив обертання Землі по відношенню до зірок.

Праця Брахмагупти «Сіддханта» («Вчення») містила зоряні карти і математичні формули. У ній числа були подані індійськими цифрами і десятковою системою (0—9).

Індійськими цифрами захопився Мухаммед ібн Муса аль-Хорезмі (780—850), що працював у Будинку Мудрості, народився у Хорезмі (теперішній Узбекистан), але більшу частину свого життя був дослідником у Будинку Мудрості. Він був перським математиком і астрономом, що писав арабською і поєднав грецькі, перські та індійські математичні та астрономічні знання. Аль-Хорезмі винятковим чином вдосконалив свою систему чисел: він ввів у використання індійські цифри, що в Європі відомі як арабські, оскільки європейці запозичили їх від арабів. Слово «алгебра» перейшло в інші мови з його книжки «Кітаб аль-Джебр», написаній у 825 р. У ній він пояснює правила алгебраїчних дій, тобто яким чином користуватися формулами розрахунку. Сьогодні це відомо під назвою «алгоритм», що також походить від імені аль-Хорезмі. За задумом автора, книжка була посібником із принципів дій над числами. Працею аль-Хорезмі зачитувалися багато років. На неї посилались у арабській і перській літературі ще в XVI ст. Серед шанувальників аль-Хорезмі був один із визначних математиків Персії Омар Хайям, який у західному світі більш відомий як поет. В Європі праця з’явилася в 1145 р. у перекладі латиною, під назвою Algoritmi de numero Indorum.

В Європі цифри, запозичені арабами, почали використовувати лише з XIII ст. На думку історика арабської науки Джима Аль-Халілі, причиною затримки було те, що їх довго сприймали в Європі як символ ісламського ворога.

Аль-Мамун зрозумів, що науку потрібно поширювати скрізь, щоб вона мала вплив. Коли завдяки гарному перекладу навчання проводили рідною мовою, це додавало громадянам ентузіазму для власних роздумів. Завдяки цьому розвивалася термінологія, і багато з понять, що дотепер використовуються у математиці, мають арабське походження.

^{Еволюція цифр. Цифри, якими користуються в сучасному світі, були винайдені в Індії. Доведено, що в графічному оформленні колон Ашоки III ст. до н. е. використано щонайменше цифри 1, 4 та 6. Століттям пізніше у написах Нана Гхат з’являються 2, 4, 6, 7 та 9. Індійський математик Пінгала у III ст. до н. е., описуючи числа, використовує санскритське слово шуньята, що означає «порожнеча». Це було першою відомою згадкою поняття «нуль» в індійців. У місті Кусумапурі, неподалік від головного міста династії гуптів Паталіпутри, у 499 р. н. е. було написано твір «Аріабхатія», в якому автор, індійський астроном і математик Аріабхата, називає перші десять цифр десяткової системи числення, 0, 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9. Символом нуля, утім, ще не користувалися. Круглий знак зображають лише в 876 р., у храмі Чатурбуї. Трактати Аріабхати та інших індійських математиків перекладали у Багдаді арабською. Підручник з використання цифр, написаний аль-Хорезмі у 825 р. у Багдаді, був революційним. Його переклали латиною в XII ст. під назвою Algoritmi de Numero Indorum («Лічба індійськими цифрами»). Однак цифри стали відомі в Європі як арабські, коли Лео­нардо Пізанський, або Фібоначчі, описав ефективне використання цифр у своїй книжці Liber abaci («Книга Абака», 1202)}