Читать «Біблія для комуністів і безпартійних» онлайн - страница 7

І знову спробував дядько Сем стати на перешкоді поширення комунізму. У малій країні під назвою В’єтнам він розпочав боротьбу проти тендітного дядечка Хо. Страшною була його зброя, немилосердно нищив він зелені джунглі і позбавляв життя пролетарських діток. Але прийшло чудодійне спасіння —марксистське вчення примножило ослаблі сили дядечка Хо. Дядько Сем відступив важко поранений, а його войовничість була спаралізована на багато років.

Звивистим був шлях до перемоги і неоціненною— кмітливість святого Брежнєва. Бо почав він солодкими словами і люб’язним голосочком заколисувати та гіпнотизувати капіталістичного змія. Як тільки зачарований змій закрив очі, пролетарські дітки здобули можливість без перешкод вдосконалювати свою військову промисловість. І ця хитрість тривала довгі роки.

Але у великій пролетарській імперії настали сім голодних років, та й багато іншого зла було в обітованій країні. Тоді вислав мудрий правитель Брежнєв своїх розвідників до багатої країни за морем, і ті повернулися звідти з багатою здобиччю. Наслідки їх подорожі були такими значними, що розвідників радісно вітали і захопленню не було кінця. Вони розповідали про чудодійно загниваючий добробут країни, про її звичаї, їжу, і багатство. А наприкінці сказали: « О, повірте, товариші, ми можемо отримати звідти значно більше.»

Вплив чужинців і ворогів зростав, вони пускали своє коріння все глибше. І сталося так, що голод і заворушення охопили країну під назвою Польща, котра добре пам’ятала злигодні минулих часів і боялась їх. Тоді з—поміж пролетарського люду з’явився новий вождь на ймення Валенса і почав руйнувати та перебудовувати усю ідеологічну споруду. І сталося неймовірне: пролетарські дітки слухались його наказів і вірили його словам. Після того й інші пролетарські країни охопив хаос.

І сталось так, що не тільки пролетарські дітки, переконані у істинності своєї віри в чисте вчення, але й їх святі вожді були зметені. Сильний імперіалістичний вітер переріс в бурю і комуністичний човен залили великі хвилі. Даремно намагались перелякані вожді напнути вітрила і твердо стати на прямий курс, щоб якось протистояти тому вітрові. Що не робили, а однак втратили твердий грунт під ногами. Тоді ще більше перелякались вони і стали благати про допомогу, вигукуючи: «Товаришу, товаришу, захисти нас! Тонемо!» Але великий друг і далі спав праведним сном.