Читать «Тістечка з ягодами» онлайн - страница 80
Ізабелла Сова
— А де Віктор? — запитала Магда про нового хлопця Агати, людину успіху й захланного майстерника, який волів прогулянку гіпермаркетом відпочинку в Аквапарку. — Він і далі тиняється по пасажу?
— Я до нього дзеленькну, — запропонувала Ленка, знайома із сусіднього боксу. — У мене є безкоштовні хвилини.
— То куди ми потім ідемо? — запитав Мартін, наречений Госьки і хлопець, про Якого Небагато Відомо.
— Певно, що на Казимір, — сказала Агата. — Тільки там варто тепер бувати. Так написали у «Великому Світі».
— Але я щось з’їв би, — заявив Марек, який досі ховався за дволітровою пляшкою мінералки. — Щось просте, але вишукане. До двохсот п’ятдесяти калорій.
— Тоді ходімо до «Країни», — вирішила Агата. — У них там непогані салати.
— Я їв у Варшаві кращі, — зізнався Марек. — На червневому семінарі для менеджерів. Нас завели до фантастичної кнайпи. «Селянська», чи як її там…
— «Плебейська», — виправила його Агата. — Культове місце. І салати справді фантастичні. Поза тим, ті назви. Вони чудові.
— У цих місцевих кнайпах вони не дотягують до такого рівня, — висловила своє вболівання Ленка.
— Власне, — сказав Марек. — А тим часом останні дослідження американських науковців ясно доводять, що назви страв не менш важливі, ніж їхній смак.
— Звичайно, — погодилась Агата. — Бо от розгортаєш ти меню. І на що дивишся?
— На ціни, — ляпнув Болек.
Товариство оцінило його нечуваний дотеп.
— Ну так. Малопольські ресторатори не вміють гарно презентувати свої заклади. — Агата повернулася до теми назв вишуканих салатів. — О, мій коханий! Привіт, як прогулянка серед гвинтиків?
— Добре, я знайшов метеликів для твоєї лампи. — Віктор обмінявся з Агатою автоматичним привітальним поцілунком. — Усім мої вітання. Які плани на вечір?
— Є кілька версій, наразі ми вагаємося, — поінформував його Марек.
— Ми вже вирішили, — виправила його Агата. — Спочатку салати в «Країні», а потім Казимір.
Мартін демонстративно зітхнув.
— Знову дрібка елегантності із сиром фета за ціною великої піци з подвійним сиром… Добре, що хоч потім посидимо за пивом.
— Ви були десь на вакаціях? — змінила я тему.
— Ще ні. Через цю моду на економічну депресію у нас накрився виїзд на Таїті. Ну, і не знаємо, що робити, — тепер зітхнула Агата. — Всі знайомі наче змовились ощаджувати і їдуть просто на Мазури або, чого я вже взагалі не розумію, на Балтику.
— А я, певно, не одержу відпустки до кінця вересня, — зажурилася Магда. — Стільки роботи, особливо відколи тебе немає.
Я задоволено глянула на Агату. На жаль, вона цього не помітила, милуючись своєю новою «мобілкою».
— Я теж не знаю, — сказав Марек. — Але цього року відсутність планів є в найбільшій моді.
— Ти диви, — здивувалася Магда. — А ще кілька років тому непевність була така немодна. Враховувалися далекоглядні цілі й багаторічне інвестування в себе.
— А тепер стихійність і спонтанні вчинки.
— Хоч раз я на хвилі моди, — шепнув Болек.
— Усе через цю кляту кризу на закордонних ринках, — підсумувала Агата.
— Як подумаю, що може стати ще гірше, то маю охоту кинути свою роботу в конторі й купити «кавалерку» за Полярним колом, — озвався Віктор. — Лише сто п’ятдесят баксів, а майстерня на цілі роки.