Читать «Тістечка з ягодами» онлайн - страница 53

— Ну то я помилилася, — скинула вона на мене зніяковілий погляд. — І що тепер робити?

— В ординаторській вам можуть дати його координати. Він приймає на Казимірі, з Великим Жертям у тилу. Пацієнт допомагає Морквині замішувати тісто і принагідно розповідає про свої проблеми.

— Це відпадає. Я не вмію навіть засмажити пристойну яєшню, а вже щодо тіста…

— Ви завжди можете спробувати поговорити зі мною. Щоправда, я тільки заступаю тут водія, але охоче вас вислухаю.

— Може бути і водій. Що ж поробиш.

— Але я є психологом, — заспокоїла її я. — Тільки тимчасово так склалося…

— Економічна криза? — здогадливо запитала гостя, а я якусь мить думала, що вона співчутливо поплескає мене по плечі. — Я вже й сама не знаю, де могла би працювати. Найгірше те, що я перестала боротися. Повний пофігізм, перемежаний короткими митями паніки. І хоч найближчі хвилини паніки чекають мене в жовтні, я воліла би вже тепер попрацювати над змінами.

— То і будемо працювати, як тільки я перестану їздити замість Юзека. До речі, що там у нього?

— Від завтра виходить на чергування, — відказав Мацек. — Щойно дзвонив, що зав’язав із пиятикою і взагалі забув про давні вибрики. Інша людина.

— Вже завтра? — Я ніби знала, що ця заміна не триватиме вічно, але щоб так несподівано, з наскоку?

— Ягідко, ти ж можеш приходити сюди, коли захочеш, — Юлька відгадала мої думки. — Нам навіть було б сумно й порожньо, якби ти перестала з’являтися на станції.

Я хотіла сказати, що мені тільки тоді і було б сумно. І що від першого дня я відчула до них симпатію. А потім, із кожним черговим візитом, прив’язувалася чимраз сильніше. Я хотіла, проте замість цього видушила тільки:

— Було б класно, але… я не хотіла б вам заважати.

— Ну що ти. Ще й допоможеш, — запевнила Юлька. — Перемішаєш суп чи розчиниш коктейль для Мацека.

— Ну а у вільний час я можу показати тобі кілька вправ для стегон. Можемо навіть разом тренуватися, — запалився Мацек.

— Я і справді не буду заважати?

— У тебе не буде на це часу, — втрутився Болек. — Бо наскільки я знаю життя, та білявка з личком ельфа серйозно думає про терапію. А наша телезала чудово надається до звірянь.

— Тільки не домовляйся з нею, коли показують «Клініку зворушень», — застерегла Юлька, охолоджуючи обличчя одноразовим вентилятором Маріольки (остання телепокупка). — Але й бряжчить, наче от-от має розлетітися на друзки.

— А надворі задуха, — зітхнула я, занурюючи пальці в горнятко, повне теплуватої «мінералки».

— Слухайте, а може, поїдемо кудись поплавати? — запропонував Мацек.

— Але куди? Басейн працює тільки до сьомої. Поза тим, як ви знаєте, він анітрохи не надається до плавання.

— Ніяких басейнів, а тільки Зеленка, — сказав Болек.

— А не краще Глиняни?

— Шість потопельників на рік. Але чого дивуватися, коли люди залазять у воду після пляшки горілки. Хоч би светри скидали для годиться.

— Або черевики, — озвався Мацек. — Крім того, там не видко дна, стільки всього накопичилося.

— Басейн теж відпадає, отож…

— Тільки Зеленка, — впирався Болек. — Тільки там можна добре поплавати.