Читать «Тістечка з ягодами» онлайн - страница 21
Ізабелла Сова
— Усе гаразд, — заспокоїв мене Болек. — Це не казка. Ти в моїй ординаторській.
— Даси мені дзеркальце? — попросила я.
— Перевіримо, чи на місці вуха? Прошу дуже!
Я несміливо зиркнула у дзеркальце і зразу заплющила очі. Ким є оця пом’ята бліда з’ява з розкосими очима й великим бантом на голові?
— Бачиш, яка сексуальна пов’язка? — зраділа Юлька. — Ти сміливо можеш виступати в ній на Берлінському гей-фестивалі.
— Наразі я не знаю, чи доплентаюся додому.
— Зачекай, уже закінчується чергування, то я тебе підкину, — запропонував Болек.
— Уже так пізно?
Цікаво, чи тато помітив мою відсутність?
— Ну-у, зараз будуть «Факти». Треба втікати, бо за годину починаються «Краплі кохання». Сьогодні ми дізнаємося, чи Марек погодиться, щоб його дружина збільшила собі груди.
— А стосовно пластичних операцій, — втрутилась Юлька. — Льольо вже замовила «Нью філл», тож ти міг би…
— Через два роки, інакше у неї потріскаються губи.
— Ми думали, що ти дозволиш себе намовити.
— А вона хоче змагатися з комісаром Євросоюзу Гюнтером Вергейгеном?
— Але, Болеку…
— Юлько, може, я і ненормальний, працюючи по п’ятнадцять годин на добу, але не настільки, щоб стати доктором Франкенштейном. Ні, і годі.
Восьмий
Над ранок
Рве, пульсує, смикає, пече, щипає, коле, ламає, щемить, ріже, гризе й муляє. Мабуть, саме час ковтнути третю таблетку аналгетику. І, може, щось для розслаблення?
Дев’ятий
А може, й надалі восьмий? Не знаю. І котра це вже година? Я могла б дізнатися про це, підвівши голову, але, врешті-решт, навіщо? Що змінить інформація про те, що зараз вечір або світанок? Найважливіше, що в мене нічого не болить і я зручно лежу, по вуха занурена в тепле болітце, що сотається з телевізора.
«Хуан Карлос її зраджує».
«Робота геолога — це вам не булка з маслом».
«Якщо ти їдеш у машині й бачиш торнадо, послухай, що говорять про нього по радіо».
«Моїм авторитетом став Зорро».
«Нова будівля університету завбільшки з десять мільйонів упаковок від мюслів».
«Двигун вантажівки справляє стільки ж клопоту, що й цеглина».
«Якби ви хотіли дістатися велосипедом на Венеру, подорож тривала б сто дев’яносто років».
На Венеру? Навіщо? І чому саме велосипедом? Але поки я знайшла відповідь, Болекові таблетки відбили мені охоту на віддалену прогулянку до іншої частини всесвіту.
Десятий
Я випірнула на поверхню. У чому велика заслуга Здзислави Зигзаг, яку Аня прозиває
— Ну нарешті! — Вона не пояснила, що нарешті, бо зразу перейшла до своєї улюбленої теми. — Бартусь знову мені на тебе скаржився. Нібито ти погано до нього ставишся. З початку липня він схуд на цілих два кіло.
Браво. Ще вісім — і його можна буде зарахувати до групи «невеличка надвага».
— Мені прикро, але…
— Він сказав, що ти відкинула його допомогу.
— Мені не потрібні гроші. Я анулювала рахунок і…
