Читать «Криміналістична тактика і методика розслідування окремих видів злочинів» онлайн - страница 361

Дотримання перелічених принципів використання громадськості повинно стати нормою повсякденної діяльності органів дізнання та досудового слідства.

11.3. Правове забезпечення криміналістичної профілактики

Криміналістична профілактика як державотворча діяльність уповноважених суб’єктів і напрям наукових досліджень базується на загальних криміналістичних рекомендаціях щодо виявлення причин і умов, які призводять до вчинення конкретних злочинів, а також щодо вжиття спеціальних криміналістичних заходів, методів і прийомів для їхнього попередження, запобігання і припинення. Сутність криміналістичної профілактики полягає в тому, що це сфера освітньо-виховної, навчально-методичної, практичної діяльності, а також один із важливих наукових напрямів криміналістичної науки.

Правову основу запобігання злочинам становлять норми різних галузей права. Правові засади криміналістичної профілактики правопорушень і злочинів містяться у ст. 1 Кримінального кодексу України, ряді статей Кримінально-процесуального кодексу України, Кодексі про адміністративні правопорушення, законах України “Про оперативно-розшукову діяльність”, “Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю”, “Про судову експертизу”, “Про міліцію” тощо. Наприклад, у ст. 1 Кримінального кодексу України (2001 р.) чітко зазначається, що завданням кримінального судочинства є “запобігання злочинам”. А в ст. 23 визначено, що при провадженні дізнання, досудового слідства і судового розгляду кримінальної справи орган дізнання, слідчий, прокурор зобов’язані встановити причини й умови, що призвели до вчинення злочину, та внести у відповідний державний орган, громадську організацію або посадовій особі подання про вжиття заходів щодо усунення цих причин і умов (ч. 1 ст. 23¹). Суд у разі наявності для цього підстав виносить окрему ухвалу (постанову), якою звертає увагу державних органів, громадських організацій або посадових осіб на встановлені причини й умови, що сприяли вчиненню злочину, і вимагає вжити відповідних заходів (ч. 1 ст. 23² КПК України).

Якщо в процесі проведення експертизи експерт виявить факти, які мають значення у справі і щодо яких слідчий не поставив йому конкретних питань, він має право зазначити про них у своєму висновку (ст. 200 КПК України, п. 2 ст. 13 Закону України “Про судову експертизу”). До таких фактів можуть належати обставини, які сприяли вчиненню злочину, встановлені під час здійснення криміналістичної, судово-економічної, товарознавчої, пожежотехнічної, автотехнічної, комп’ютерних систем і банків даних, соціолінгвістичної, біологічної, екологічної, наркотичних речовин та інших видів експертизи.

Важливе значення має положення ст. 97 КПК України, яке чітко встановлює, що одночасно з прийняттям рішення про порушення кримінальної справи або відмові в цьому вживаються всі можливі заходи щодо запобігання і протидії злочину або його припинення.

У випадках, коли за відсутності достатніх підстав до порушення кримінальної справи проводяться перевірочні дії за заявами, що надійшли, і повідомленнями про злочин, заходи, які може застосувати слідчий, полягають в одержанні пояснень від окремих громадян чи посадових осіб, витребуванні необхідних документів, аналіз яких дає можливість встановити обставини, що сприяли вчиненню злочину, запобігти або припинити його (ст. 97 КПК України).