Читать «Криміналістична тактика і методика розслідування окремих видів злочинів» онлайн - страница 13

1.3. Тактичні прийоми, тактичні комбінації, тактичні операції

1.3.1. Поняття і класифікація тактичних прийомів

Поняття тактичного прийому є одним з основних понять криміналістичної тактики. Тактичний прийом — це найбільш раціональний та ефективний засіб дії або найраціональніша лінія поведінки особи, яка здійснює процесуальні дії.

У багатьох працях поняття тактичного прийому по суті ототожнюється з методами практичної діяльності, напрацьованими у сфері криміналістичної тактики. Так, до тактичних прийомів включають висунення версій, планування та інші методи організації розслідування, щоправда, це не є засобом дії і не є лінією поведінки слідчого.

Поява в криміналістиці взагалі та в криміналістичній тактиці зокрема низки нових понять (організаційно-тактичні заходи, тактичні комбінації, тактичне рішення тощо) дає змогу з урахуванням цього уточнити поняття тактичного прийому. Як метод діяльності, висунення версій значною мірою пов’язане з розробленням і прийняттям тактичних рішень. Методи планування, взаємодії слідчих з органами дізнання та громадськістю, які належать до таких прийомів, за своєю суттю є методами здійснення організаційно-тактичних заходів.

Таким чином, з урахуванням уточнюючих обставин, поняття тактичного прийому слід визначити як найефективніший засіб дії особи, котра виконує слідчу дію.

Ефективність тактичного прийому визначається не тільки ступенем досягнення мети, поставленої перед слідчим, який виконує цю слідчу дію, а й додержанням вимог кримінально-процесуальних норм, норм етичних, збереженням здоров’я громадян, які беруть участь у виконанні слідчих дій, нерозголошенням таємниці слідства та джерел оперативно-розшукової інформації. У зв’язку з цим у криміналістиці широко вивчалися питання допустимості тактичних прийомів. Серед критеріїв допустимості тактичних прийомів вирізняють такі:

• законність;

• вибірковість впливу (тактичний прийом повинен давати позитивний ефект тільки стосовно особи, яка приховує правду, і бути нейтральним щодо незацікавлених осіб);

• етичність (не повинен: принижувати честь і гідність учасників розслідування; впливати на позицію невинного, призводити до визнання ним неіснуючої вини; виправдовувати саме вчинення злочину і занижувати його громадську небезпеку; зумовлювати обмову невинних або звинувачення винних у більшій мірі, ніж це відповідає дійсності та їхній вині; ґрунтуватися на необізнаності обвинуваченого або інших осіб з питань кримінального права та процесу; спричиняти розвиток в обвинуваченого або інших осіб низьких спонукань і почуттів, давання ними неправдивих свідчень, здійснення інших аморальних вчинків; принижувати авторитет правоохоронних органів);

• доцільність застосування відповідно до характеру слідчої ситуації (тактичні прийоми, застосування яких без урахування конкретної слідчої ситуації може викликати пошкодження доказів, розголошення таємниці слідства тощо);

• науковість відповідно до криміналістичних рекомендацій (самостійне “конструювання” слідчим тактичних прийомів може призвести при їх застосуванні до непередбачених наслідків і в кінцевому результаті завдати шкоди);