Читать «Криміналістична тактика і методика розслідування окремих видів злочинів» онлайн - страница 12

У складних кримінальних справах, особливо в конфліктних ситуаціях, слідчі дії потрібно планувати (наприклад, при здійсненні огляду місця події на великій території, групових обшуках, затриманні небезпечних злочинців, допитах обвинувачених, які не визнають своєї вини або відмовляються свідчити, допитах свідків, що дають неправдиві свідчення). Планувати необхідно також окремі тактичні операції, якщо вони здійснюються за складних умов.

До основних принципів планування належать: індивідуальність, динамічність, реальність і конкретність.

Індивідуальність планування передбачає, що слідчий при складанні плану розслідування у справі повинен обов’язково враховувати особливості та специфічність кожного вчиненого злочину. Як не існує у природі двох абсолютно однакових за своїми ознаками та особливостями явищ, так не може бути двох абсолютно однакових злочинів. Кожний злочин як специфічне явище дійсності характеризується сукупністю неповторних та індивідуальних особливостей, які притаманні саме йому, і тому слідчий повинен враховувати це при плануванні розслідування у справі.

Динамічність планування розслідування передбачає необхідність врахувати закономірності розвитку слідчих версій. Цей принцип зобов’язує слідчого своєчасно вносити до плану розслідування необхідні доповнення та зміни, які зумовлюються зміною слідчої ситуації.

Реальність планування розслідування передбачає обґрунтованість і реальність версій, що їх висунув у розслідуваній справі слідчий. Реальність планування не може бути забезпечена, якщо висунуті версії є необґрунтованими і відірваними від життя або є лише наслідком нічим не підтвердженої фантазії слідчого. Перевірка таких хибних версій може призвести лише до необґрунтованих витрат часу та сил, втрати доказів, зволікання у розслідуванні справи. До аналогічного результату може також призвести планування таких заходів для перевірки версій, які практично не можуть бути виконані.

Принцип конкретності планування передбачає, що будь-який план розслідування кримінальної справи у цілому та окремої слідчої дії має бути конкретним. Це означає, що мета та завдання розслідування, перелік встановлюваних обставин, перелік необхідних заходів, строків і виконавців повинні бути чіткими та конкретними. У плані неприпустимі загальні та неконкретні формулювання та завдання, такі, як “встановити винність підозрюваного”, “дати завдання органам міліції”, “з’ясувати обставини вчинення злочину”. Необхідно конкретно вказати, які саме обставини певної справи і за допомогою яких саме засобів підлягають встановленню, виконання якого саме завдання потрібно доручити органам дізнання і кому саме, якими мають бути строки виконання тощо.