Читать «Флорентійська чарівниця» онлайн - страница 34

Абул Фазл, наче король, стояв боком і не повертався, аби поглянути на прибульця. Він так довго мовчав, що вже стало ясно — це спроба образи. Посол королеви Єлизавети розумів, що це його перше випробування, і він мусить його з честю пройти. Він також мовчав, і у страшному мовчанні вони багато чого дізнавалися один про одного.

Гадаєш, що ти мені нічого не кажеш, міркував собі подорожній, але твоя пишність і грубість, твоя огрядність і суворий вираз обличчя свідчать, що ти представник світу, де прагнення насолоди співіснує з підозрою, а насильство, адже ця мовчанка — це форма насильницького нападу, іде у парі зі спогляданням прекрасного, до того ж слабкість всесвіту надмірної м'якости й мстивости полягає у марнославстві. Марнославство — це ті чари, в чиїх тенетах ти зараз перебуваєш, і саме завдяки моїй обізнаності у сфері марнославства я досягну своєї мети.

А тоді найстрашніший чоловік у світі (за одним винятком) нарешті почав говорити, ніби відповідаючи на думки іншого.

— Ваша світлосте, — промовив він насмішкувато, — чую, що ви напахалися парфумами, призначеними спокушати королів, і я роблю висновок, що ви не цілком безневинний за нашими мірками, фактично, цілковито не безневинний. Я не повірив вам, коли вперше почув про вас кілька хвилин тому, а тепер, коли чую цей запах, то вірю вам ще менше.

Білявий Маґор дель'Амор інтуїтивно відчув, що Абул Фазл був автором книжки про рецепти чародійних мазей, відомих Могіні Костомасі, і тому нюхові чари на нього не діють, а як наслідок — вони втратили вплив на всіх присутніх. Вартові з дурнуватими посмішками на всіх чотирьох входах до Палати Приватних Аудієнцій раптом очуняли, а запнуті серпанком наложниці, чекаючи на обслуговування шановного товариства, втратили свою еротичну замріяність, і тут до прибульця прийшло усвідомлення, що він тепер скидається на чоловіка, якого роздягли догола перед всевидючим оком фаворита короля, і що лише правда або щось настільки ж переконливе як правда зможе врятувати його.

— Коли посол іспанського короля Філіпа прибув до нас з візитом, — пригадував Абул Фазл, — то прибув не сам, а з почтом та зі слонами, навантаженими дарунками, а ще він подарував двадцять одного скакуна найкращої арабської породи і багато коштовних каменів. Він не приїхав на гарбі і не ночував у борделі з жінкою, настільки худою, що відразу і не скажеш, що то жінка.