Читать «Найближчий» онлайн - страница 16

Мабуть, було так: Реза якимось робом примудрився виканючити собі телефонний дзвінок, і той, кому він подзвонив, чи то дав обдурити себе і сприйняв це серйозно… чи то не потребував, щоб його переконували, бо й сам вже думав так само.

Реза заразився. Майкл заразився. Бет заразилась. Скільки ще може бути отаких? Якби вона увійшла в той будинок і розділила з ними долю, ставши такою самою, то була б безсилою допомогти будь-кому з них.

Кейт завела машину і поїхала вулицею на задньому ходу. Через десять метрів операційна система почала жебоніти попередження й зауваження. Вона кинула спересердя:

— Замовкни, ти несправна.

І продовжила їхати так, поки не дісталася рогу, тоді повернула й поїхала геть.

5

Банкомат чемно прийняв картку, відсканував її обличчя, після чого запропонував звичне меню. Реза ніколи не мав повноважень самостійно анулювати її картку, але, що б там його нікчемний залишок не нарозповідав поліції, найкраще було б запопасти якомога більше грошей, поки вона ще може це зробити. Кейт перекинула певні суми між рахунками, після чого успішно зняла весь свій денний ліміт готівки у п'ять тисяч доларів.

Вона сиділа в машині, намагаючись впорядкувати думки і продумати наступні дії. Для початку: що буде, якщо Реза, Бет, а може й ще хтось інший в такому ж стані, зможе зійти за нормального для співрозмовника, який насправді їх не знає. Як тільки Реза припинив підігрувати їй з отією нісенітницею про «викрадення», то почав говорити досить послідовно, висловлюючи твердження, які могли здатися наївному сторонньому спостерігачеві цілком вірогідними. З того, що було відомо Кейт, схиляння лікарняних охоронців до того, щоб вони дозволили йому телефонний дзвінок, було лише початком; він, можливо, навіть зміг гнути свою лінію впродовж усієї бесіди з перевтомленим психіатром на прийомі, який звик до більш яскраво виражених симптомів.

Дядько Рези жив на іншому кінці країни, а Бет розлучилася багато років тому. Але деякі їхні друзі, звичайно, зможуть помітити зміни, а отже підтримають оцінку, що її дала Кейт, і забезпечать, щоб троє постраждалих отримали потрібне лікування.

В неї задзвонив телефон. Вона деякий час дивилася в екран, тоді обережно відповіла:

— Кріс! Як справи?

— У мене все добре, Кейт. Але я чув, що люди стурбовані з приводу тебе.

От дідько. У списку колег, щодо яких вона могла бути впевнена, що вони захочуть допомогти їй, Кріс Сантос займав верхній рядок, але досить йому було сказати два речення, щоб стало зрозуміло, що він також заразився. І він збирається повторювати за Резою, як папуга, що це вона становить проблему? Кейт ледве стримувалася, аби не сказати йому, що дуже добре пам’ятає ті часи, коли зграя тупих, як пробки, пройдисвітів надзвонювали їй один за одним, щоб пробекати: «Це технічний відділ операційної системи Windows; ми виявили на вашому комп'ютері небезпечний вірус». І хоча багатьох із них вона посилала цілком конкретними словами, щоб вони не морочили їй голови, наступного дня завжди приходив хтось інший і товк точнісінько ту ж саму фразу.