Читать «Коло Елу» онлайн - страница 54

Трамвай прямував далі. Ганна-Софія намагалася відкинути спогади й зосередитися на вулицях, будинках, людях, що пропливали за вікном, та зрештою знову поринула в минуле…

Після переїзду Вірусі до чоловіка вони залишились у квартирі втрьох. Ганна-Софія та Дмитро працювали, а Ольга вчилася в школі й тішила батьків відмінними оцінками. Окрім того, у неї з’явилося нове захоплення – історія. Дівчина не раз приходила до батьків і просила розповісти про те, що відбувалося до війни. Батько полюбляв такі посиденьки. Та донька намагалася розібратися в історичних процесах, наполегливо вишукувала достовірні факти та підтвердження подій. Ольгу цікавила історія України. Ні, не та, що була написана в підручниках, створена спеціалістами ЦК КПРС, а справжня історія, прихована подалі від людського ока.

Ганна-Софія не раз бачила, як Дмитро переживав за доньку. З одного боку, він тішився, що Ольга хоче докопатися до правди, з другого, – хвилювався. Адже Ользі тільки чотирнадцять років і вона ще дитина.

Та виявилося, що громадянська зрілість не вимірюється тим, скільки людині років. Якось Ганну-Софію колега по роботі попросила принести підручник із хімії, за яким Віруся готувалася до вступу в університет, бо її син хотів вступати на хімічний факультет. Ганна-Софія прийшла додому й одразу вирішила знайти книгу. Жінка підійшла до книжкових стелажів, на яких Дмитро завжди слідкував за порядком. Тому вона знала, що книга, якою зараз не користуються, повинна лежати згори. Ганна-Софія принесла стільчик, стала на нього й почала шукати потрібну книгу. Підручник справді лежав згори. Ганна-Софія потягнула корінець, але разом із книгою посунулося ще кілька томів. Жінка не втримала рівновагу, і вони з гуркотом впали на підлогу. Разом із книгами упало на землю й кілька давніх газет.

– От незграба, – сама до себе промовила жінка, – це ж треба так…

На цьому слові вона завмерла. Це не були давні газети, як вона подумала одразу. Достатньо було одного погляду, щоб зрозуміти, що газети не з тих, що вони читають і які можна купити в газетному кіоску. Жінка взяла котрийсь часопис до рук і вголос прочитала назву «СВОБОДА». Трохи нижче меншими літерами було видруковано «Український щоденник». Праворуч на сторінці писалося англійською мовою «SVOBODA UKRAINIAN DАILY». Газета була опублікована в США. Ганна-Софія обвела поглядом кімнату, мов боялася, що хтось побачить, що вона тримає в руках іноземний часопис. Жінка підвелася й замкнула двері кімнати. Потім присіла на підлогу біля газети й узяла до рук. Це був номер «Свободи» від 19 січня 1978 року. Жінка прочитала заголовок статті, що займала першу сторінку, – «60-річчя проголошення державної Незалежності Української Народної Республіки 22-го січня буде «Днем Української Незалежності» в багатьох штатах і містах Америки». Оце б хтось зі знайомих побачив, що вона читає! Та цікавість перемогла, і Ганна-Софія, побіжно переглянувши першу газету, узяла іншу. Це був різдвяний номер. Великими літерами до неї зверталося привітання словами «Бог Предвічний народився». Жінка відчула, як закалатало серце. Вона вже ніколи не сподівалася прочитати такі слова в часописі.