Читать «Київська Русь» онлайн - страница 51

Після смерті Мстислава (1036) Ярослав став єдиновладним правителем Київської Русі. Авторитет його був досить високим. Про це, зокрема, може свідчити акція ув’язнення в київському порубі брата Судислава, князя псковського, котрий чимось не догодив Ярославу. У початковий період правління Ярослав не зміг би собі дозволити такого жорстокого поводження з політичними супротивниками. Наступні дії Ярослава також вказують на особливу міцність його становища. Не випадково невідомий автор, який залишив у центральному нефі Софійського собору в Києві запис про смерть Ярослава Мудрого, назвав його “царем”.

Зразки озброєння давньоруських дружинників

Однією з найважливіших турбот урядової діяльності Ярослава, спрямованої на зміцнення об’єднавчого значення Києва, була православна церква. Він добре розумів її місце в структурі феодальної держави і не шкодував коштів для того, щоб становище церкви було якомога міцнішим. Ще за Володимира церква одержала соціальний статут, що визначав її правовий статус у системі державного управління. За Ярослава церковні привілеї були ще більше розширені. У всіх міських центрах розгорнулося будівництво храмів, почалося заснування монастирів. Найбільшим із них був Києво-Печерський, що став зосередженням не лише православ’я, а й культури, освіти.

Виріс міжнародний авторитет церкви. Цьому сприяв і той факт, що на київську митрополичу кафедру собор руських єпископів обрав відомого вітчизняного церковного діяча і письменника Іларіона.

Золоті ворота Києва. Реконструкція Ю.С. Асєєва

За Ярослава Мудрого значного успіху досягли культура і освіта. У Софійському соборі (збудований 1037 р.) перекладалися на давньоруську мову грецькі книги, створювалися оригінальні літературні твори. У Києві та інших містах відкривалися школи грамоти, засновувалися бібліотеки. У зв’язку з великим церковним будівництвом розвивалися архітектура і мистецтво.

Широкими і багатогранними були міжнародні зв’язки Київської Русі — з Візантією, Польщею, Угорщиною, Францією, Німеччиною, скандинавськими країнами. Не завжди вони були рівними, однак епізодичні конфлікти не призводили до тривалої конфронтації якоїсь країни з Руссю. Літопис, зокрема, говорить про кілька воєнних походів Ярослава проти Польщі, які, проте, не вилились у серйозне протистояння. Русь не була зацікавлена в розриві традиційних зв’язків з Польщею, оскільки назрівав конфлікт з Візантією. Вірогідно, що цим пояснюється прагнення Києва до тісніших контактів з рядом західних і скандинавських країн, зміцнених династичними шлюбами.

У 1043 р., а за іншими даними — у 1039 р., польський князь Казимир узяв шлюб з сестрою Ярослава Мудрого Марією-Доброгневою. З нею він познайомився ще в роки, коли вона деякий час проживала у Польщі, куди її вивіз з Києва Болеслав. 1039 р. син Ярослава Ізяслав узяв собі за дружину сестру Казимира Гертруду-Олисаву. Ці шлюбні зв’язки були своєрідною ратифікацією договору, укладеного Ярославом і Казимиром, згідно з яким Русь повинна була надавати військову допомогу Польщі, а Казимир зобов’язувався повернути руських військовополонених, захоплених ще Болеславом Хоробрим, і відмовитись від будь-яких претензій на Червенські міста. Ярослав Мудрий справді здійснив кілька військових походів проти повсталої Мазовії і забезпечив врешті-решт їй об’єднання з Польщею. Союз Польщі і Русі допоміг Казимиру в боротьбі за повернення Сілезії і возз’єднання Помор’я.