Читать «Київська Русь» онлайн - страница 272

Успенський собор у Володимирі-на-Клязьмі. XII ст. Реконструкція М.М. Вороніна

В кінці XII — на початку XIII ст. монументальна архітектура Русі розвивалася шляхом ускладнення зовнішніх форм. Будівлі цього часу мають висотні композиції, нагадують башти. Особливу увагу архітектори приділяли профільованим пілястрам, вертикальні лінії яких надають храмам незвичайної стрункості, а також порталам, складний і розвинутий профіль яких добре поєднується з пілястрами. В цих елементах, можливо, виявився вплив давньоруської дерев’яної архітектури.

У цей час з’явилися храми Трьохсвятительський (1189) у Києві, св.Василія (1190) в Овручі, Апостолів (1197) у Білгороді. Можливо, що будівничим, принаймні одним із них, був знаменитий київський архітектор Петро Мілоніг, який працював при дворі великого київського князя Рюрика Ростиславича. Він особливо прославився зведенням складної гідротехнічної споруди, яка мала запобігти руйнуванню дніпровськими водами церкви св. Михаїла Видубицького монастиря. Захоплений опис цієї події дав літописець Мойсей: “Заложи стѣну камену подъ церковью святого Михаила у Днѣпра, иже на Видубичи. Они же мнозѣ не дерьзьнуша помыслити отъ древнихъ... Изобрѣтѣ бо подобна дѣлу художника”.

Новий архітектурний стиль найбільш виразно проявився у П’ятницькій церкві (початок ХІІІ ст.) Чернігова. Це чотиристовпна баштоподібна споруда з трилопастевим стрільчастим завершенням. Всі фасади розчленовані складнопрофільованими пілястрами, аркатурними поясами, поребриком, нішами. Перспективні портали церкви заглиблені в товщу стін. Всередині вона була розписана фресками, мала майолікові підлоги.

Придніпровський архітектурний стиль кінця XII — початку ХІІІ ст. справив помітний вплив на архітектуру Смоленська, Полоцька, інших центрів Русі. Як вважає Ю.С. Асеев, новий стильовий напрям еквівалентний західноєвропейській готиці.

Мистецтво

З культовою архітектурою тісно пов’язані такі види мистецтва, як живопис, художня різьба, майоліка. На ранньому етапі розвитку монументальні споруди Київської Русі в своєму інтер’єрі поєднували мозаїки і фрески, пізніше фрески зайняли панівне становище.

Високий рівень розвитку монументального живопису засвідчує ансамбль розписів Софії Київської. Мозаїчні зображення прикрашали головний вівтар і купол собору. Вгорі, в круглому медальйоні діаметром 4,1 м — поясне зображення Христа-Пантократора (Вседержителя) з піднятою десницею. На ньому пурпуровий із золотом хітон і голубий плащ. Фон медальйона золотавий. Довколо Христа — чотири архангели в одязі візантійських імператорів. В руках вони тримають знамена — лабари і уособлюють сторожу “небесного царя”.

У міжвіконних простінках знаходяться зображення дванадцяти апостолів, а в парусах — чотирьох євангелістів. На стовпах передвівтарної арки — сцена Благовіщення, виконана смальтою золотавого, синього, білого, червоного кольорів. Прекрасний образ Марії — земний і реальний. В руках вона тримає веретено і пряжу. У великих очах смуток, ледь помітна посмішка на обличчі, що надає образу особливої щирості і людяності.