Читать «Діалоги» онлайн - страница 128

236

Марсове поле — майдан за стінами Рима біля Тибру, місця для гімнастичних та військових вправ.

237

У творах римських авторів часто знаходимо свідчення про обвали поверхових будинків та веж (про це, зокрема, Горацій в оді про золоту середину (II, 10).

238

Див. прим. 16, Коротк.

239

Аттал — ім’я Аттала (так називали себе пергамські царі) стало символом багатства й розкоші. Останній пергамський цар Аттал у 133 р. до н. е. заповів своє царство римському народу як своєму спадкоємцю.

240

Див. прим. 55, Коротк.; упорядник спальні — кубікулярій («cubiculum» — спальня), водночас двірський управитель, був переважно відпущеним на волю рабом.

241

Знову ж виразна ремінісценція зачину другої книги поеми Лукреція: солодко, осягнувши спокій, споглядати чужі, спричинені глупотою, бідування; у Сенеки навпаки: на тлі чужих безглуздих клопотів — солодко споглядати погідну ясність свого спокою.

242

Небесна сфера, за тодішніми уявленнями, обертається довкола Землі зі сходу на захід; підхоплювані тим рухом небесні тіла (Сонце, Місяць, планети) рухаються водночас своїми орбітами — у протилежному напрямку; зорі — найвіддаленіші.

243

Див. «Листи», 59, 16: «Душа мудреця — наче той обшир, що понад місяцем: там завжди помірне сяйво».

244

Епікурейський мудрець — протилежність до «зайнятої людини» (homo occupatus): осягнення найвищої насолоди вимагає повного спокою; Сенека протиставляє ліниву бездіяльність пересічної людини наполегливій праці мудреця над своїм досконаленням. «Бездіяльні» в Епікура — й боги: вони, десь у міжсвітах (intermundia), втішаються своїм спокоєм, байдужі до людських справ.

245

Поранений гладіатор міг під час бою звернутися до глядачів з проханням пощади (missio); ті ж або погоджувалися, даючи відповідний знак — великим пальцем догори (як і нині, коли щось схвалюємо), або — донизу, що означало «добий!» (confice!).

246

Див. прим. 8, Спок. (в електронній версії — коментар 134. — Прим. верстальника.)

247

Якесь огидне морське чудисько (vervex marinus); про того «барана» згадує лише Пліній в «Природничій історії» (IX, 44), називаючи його «морським розбійником».

248

Корбулон — Гней Доміцій Корбулон, консул (39 р. н. е.), переможець германців і парфян за імператорів Клавдія і Нерона; загинув як жертва Нерона (67 р.).

249

Ватіній — див. вище, прим. 5 (в електронній версії — коментар 216. — Прим. верстальника.).

250

Гай Цезар — Калігула (див. прим. 63, Коротк.).

251

Валерій Азіатик — Децім Валерій Азіатик, уродженець м. Віенна (Нарбонська Галлія), консул (46 р. н. е.), близький друг Калігули, згодом — організатор його вбивства (про нього розповідає Тацит: «Аннали», 11, 1, 2).

252

Херея — Кассій Херея, центуріон, згодом трибун преторіанської когорти.

253

Пріміпілярій — центуріон пріміпілів (досл. «перших списів»), командувач першої когорти легіону.