Читать «Шовк» онлайн - страница 14

Вона промовила це холодним тоном, дивлячись просто у вічі Ерве Жонкура, без жодного виразу на обличчі.

«Повертайтеся, або я помру».

Ерве Жонкур сховав аркушик до внутрішньої кишені свого сюртука.

– Дякую.

Він уклонився, підійшов до дверей та зупинився, щоб покласти кілька банкнот на столик.

– Забудьте про це.

Ерве Жонкур здивовано обернувся.

– Я маю на увазі не гроші, а ту жінку. Забудьте. Вона не помре, і ви це знаєте.

Ерве Жонкур поклав банкноти на столик, відчинив двері та вийшов.

28

Бальдаб’ю розповідав, що чоловіки приїжджали навіть з Парижа, багато чоловіків, щоб кохатися з мадам Бланш. Повертаючись до столиці, вони прикріпляли – щоб їм заздрили – до коміра вечірнього костюма маленькі сині квіточки, такі самі, які вона завжди носила між пальців, немов то були персні.

29

Уперше в житті Ерве Жонкур привіз того літа свою дружину до Рив’єри. Вони оселилися на два тижні в одному з готелів Ніцци, який полюбляли здебільшого англійці; від інших готель відрізнявся тим, що тут влаштовували для клієнтів музичні вечори. Елен була певна, що в такому чудовому місці їм пощастить зачати дитя, яке вони марно сподівалися народити вже багато років. Вони разом вирішили, що то має бути хлопчик і що назвуть його Філіпом. Подружжя брало помірну участь у світському житті морського курорту, їхньою головною розвагою було кепкування: ввечері, за зачиненими дверима своєї кімнати, вони глузували з диваків, з якими спілкувалися вдень. Одного разу на вечірньому концерті зустріли комерсанта з Польщі, торгівця хутром, котрий розповів, що бував у Японії.

Уночі перед від’їздом Ерве Жонкур прокинувся ще затемна, встав і підійшов до ліжка Елен. Коли вона розплющила очі, він промовив тихо, не впізнаючи власного голосу:

– Я завжди тебе кохатиму.

30

На початку вересня шовківники Лавільдьйо зібралися, щоб вирішити, як їм налагодити справи. Уряд відрядив до Німа молодого біолога, якому доручили вивчити хворобу, що знищувала грену, вироблену у Франції. Його звали Луї Пастер, він мав у своєму розпорядженні мікроскопи, здатні бачити невидиме; подейкували, що він уже здобув важливі результати. З Японії надходили звістки про неминучий вибух громадянської війни, до якої готувалися сили, що були проти доступу іноземців до країни. Французьке консульство, нещодавно відкрите у Йокогамі, радило тимчасово припинити торговельні зв’язки з островом, доки не настануть кращі дні. Схильні до обачності знатні особи Лавільдьйо усвідомлювали, яких великих витрат вимагають таємні експедиції до Японії, і тепер пропонували відмовитися від поїздок Ерве Жонкура та в поточному році використати грену, досить якісну, що її постачали великі імпортери із Середнього Сходу. Бальдаб’ю слухав усіх, але сам мовчав. Коли нарешті настала його черга висловитися, він тільки поклав свій ціпок на стіл та поглянув на чоловіка, що сидів навпроти нього.

Ерве Жонкур знав про дослідження Пастера й читав звістки з Японії, але завжди відмовлявся коментувати. Йому більше подобалося витрачати час на завершення проекту парка, котрий він хотів улаштувати навколо своєї оселі. У далекому куточку кабінету він зберігав аркушик, зігнутий учетверо: кілька ієрогліфів, написаних стовпчиком, чорна туш. Жонкур мав значний рахунок у банку, жив спокійно і плекав небезпідставну ілюзію, що незабаром стане батьком. Коли Бальдаб’ю поглянув на нього, він сказав тільки: