Читать «Розмальована вуаль» онлайн - страница 24

– Бачив би ти, яке в нього було обличчя вчора ввечері.

– Звісно, він засмутився. Природно, що його це шокувало. Для будь-якого чоловіка це збіса принизливо. Виглядаєш як дурень. Волтер не справляє враження людини, що схильна виносити на люди свої домашні справи.

– Напевно, ні, – відповіла вона автоматично. – Волтер дуже чутливий, я це зрозуміла.

– Отож, нам це тільки на руку. Завжди варто уявити себе на місці іншої людини й запитати себе, як би ти вчинив. У такій ситуації в чоловіка є лише один спосіб не осоромитися – вдати, що нічого не знає. Закладаюся, що він саме так і вчинить.

Що більше Таунсенд говорив, то життєрадіснішим ставав. Його сині очі блищали, до нього повернулася його звична веселість. Він випромінював збадьорливу впевненість.

– Бачать небеса, я не хочу його очорняти, але якщо говорити по суті, то бактеріолог – не велике цабе. Може так статися, що я перейму посаду губернатора в Сіммонса, тож Волтерові на руку мати зі мною дружні стосунки. Він, як і всі ми, має пильнувати роботу, яка його годує, – думаєш, міністерство у справах колоній стане на бік чоловіка, що зчинить бучу? Повір мені, він виграє, якщо триматиме язика за зубами, і втратить усе, якщо наробить шуму.

Кітті знічено здригнулася. Вона знала, який Волтер сором’язливий, і могла повірити, що боязнь скандалу, страх перед увагою громади могли на нього вплинути, але не вірила в те, що ним керувало прагнення наживи. Хай вона не дуже добре його знала, але Чарлі не знав його взагалі.

– Ти помітив, що він шалено мене кохає?

Він не відповів, але всміхнувся їй своїми лукавими очима. Вона знала й любила цей його чарівний погляд.

– Що таке? Я знаю, що ти зараз скажеш щось жахливе.

– Ну, знаєш, жінкам часто здається, що їх кохають куди більше, ніж насправді.

Вперше вона засміялася. Його впевненість передавалась і їй.

– Які жорстокі слова!

– Звертаю твою увагу, що останнім часом ти не надто непокоїлася про свого чоловіка. Можливо, він уже не так сильно тебе любить, як колись.

– Хай там як, а я ніколи не стану обманюватися ілюзією, що ти мене шалено кохаєш.

– А отут ти помиляєшся.

Ох, як приємно їй було почути ці слова! Вона їм вірила, і віра в його пристрасть зігріла їй душу. Доки говорив, він підвівся з ліжка, підійшов до скрині, сів поруч неї й обійняв за талію.

– Не забивай більше цими прикрощами свою гарненьку голівку, – сказав він. – Кажу тобі, немає чого боятися. Я цілковито впевнений, що він вдасть, наче нічого не знає. Знаєш, такі справи неймовірно важко довести. Ти кажеш, що він тебе любить, можливо, він не хоче тебе назавжди втратити. Присягаюся, якби ти була моя дружина, я на що завгодно пішов би, тільки б цього уникнути.

Вона прихилилася до нього. Обм’якла й відкинулася на його руку. Кохання до нього, що горіло в її серці, обпалювало до болю. Його слова зачепили її: може, справді Волтер любить її так пристрасно, що готовий терпіти будь-які приниження, якщо вона іноді дозволятиме йому себе любити. Вона це розуміла через своє почуття до Чарлі. Нею прокотилася хвиля гордості, а водночас і слабке почуття зневаги до чоловіка, який може кохати так сліпо.