Читать «Мовчання ягнят» онлайн - страница 5
Томас Харріс
– Так.
– Ви знаєтеся на криміналістичній експертизі, але жодного досвіду роботи в правоохоронних органах. За нашими критеріями потрібно мати шість років як мінімум.
– Мій батько був офіцером поліції, я знаю, що то за життя.
Кроуфорд злегка всміхнувся:
– Що ви
– Два.
– А ваша ліцензія психотерапевта, вона ще дійсна?
– Термін закінчується за два роки. Я отримала її ще до ваших семінарів в університеті… до того як вирішила цим займатися.
– А тоді потрапили в мертвий сезон у наборі співробітників.
Старлінг кивнула:
– Мені пощастило – я вчасно дізналася й встигла перекваліфікуватися на експерта-криміналіста. Щоб мати змогу працювати в лабораторії, поки в Академії з’явиться вакансія.
– Ви мені писали про своє зарахування, так? І, здається, я вам не відповів. Тобто знаю, що не відповів. А слід було.
– У вас і без того багато клопоту.
– Ви чули про ПЗНЗ?
– Чула, що це Програма запобігання насильницьким злочинам. У «Правоохоронному віснику» пишуть, що ви укладаєте базу даних, але ще не запустили її в дію.
Кроуфорд кивнув.
– Ми розробили анкету. Вона підходить під усіх відомих на цей час серійних убивць, – сказав він і подав Кларіс товстий стос паперів у нетривкому зшивачі. – Це розділ для слідчих, а це – для жертв, якщо хтось вижив. Синім позначено запитання, на які вбивця відповідає за власним бажанням, а рожевим – низка запитань, які експерт ставить убивці й занотовує його реакції разом із відповідями. Багато роботи з документами.
Робота з документами. Корисливий інтерес Старлінг підняв носа й принюхувався, наче нетерплячий біґль. Кларіс відчувала, що пахне працевлаштуванням – мабуть, утомливе доручення згодовувати необроблені дані новій комп’ютерній системі. Її вабила можливість потрапити до відділу поведінкової психології – на будь-яку посаду, але вона знала, що відбувається з жінкою, коли на неї поставили тавро секретарки, – його вже до кінця життя не змиєш. Доведеться обирати, і Кларіс хотілося зробити правильний вибір.
Кроуфорд наче чекав на щось – певно, він щось у неї спитав. Старлінг почала похапцем пригадувати.
– Які тести ви проводили? Міннесотський багатопрофільний був? Роршах?
– МБОО – так, Роршах – ніколи, – відповіла вона. – Ще проводила тематичний апперцептивний, а дітям давала Бендер-ґештальт.
– Старлінг, вас легко налякати?
– Поки що ні.
– Розумієте, ми спробували опитати й дослідити всіх тридцятьох двох серійних убивць, які наразі перебувають за ґратами, щоб скласти базу даних для формування психологічних портретів у нерозкритих справах. Більшість погодилися на тест – як на мене, найчастіше їх спонукає бажання похизуватися. Двадцять сім осіб охоче з нами співпрацювали. Четверо з них сиділи в камері смертників, розгляд апеляцій загальмувався, тому з ними все зрозуміло. Але той, хто був потрібний нам найбільше, так і не пішов на поступки. Я хочу, аби ви відвідали його завтра в психіатричній лікарні.