Читать «Перлини української класики» онлайн - страница 18
Iван Якович Франко
Назар. А як вона не захоче, – що тодi?
Гнат. Хто? Ключниця чи…
Назар. Та й та, й друга.
Гнат. Захочуть обидвi, тiльки ти зумiй согласити. Ключниця за червiнця пiде колядувать хоть до самого сатани; а Галя в однiй сорочцi пiде за тобою на край свiту; а як се дуже далеко, так ти спровадь її на Запорожжя, а там i сам гетьман не бiльший од чабана. Адже ти не виписувавсь iз запорожцiв?
Назар. Нi.
Гнат. Так якого ж злидня ще хотiть? А хто, пак, у тебе курiнним отаманом?
Назар. Сокорина.
Гнат. Знаю! О, голiнний, завзятий чоловiк! В кiрцi води диявола утопить, не то що в Днiпрi. А! здається, хтось iде.
Назар. О, якби твоє, брате, слово та Богу в уха!
Гнат. Нема нiчого на свiтi легше: тiльки повеселiй, будь козаком. Мовчи. (
Хозяйка. Як же я утомилась! Насилу найшла її, прокляту Стеху!
Гнат. А що, змахнула пил з мiсяця?
Хозяйка. Смiйтесь, а воно i справдi погода утихомирилась.
Гнат. Оце ж тобi за труди. (
Хозяйка. Цур йому, як я втомилась!.. Нi, спасибi, не пiд силу… Хiба вже для вас. (
Гнат (
Хозяйка. Як кому iншому, то й кварта не поможе.
Гнат (
Назар. Не буду.
Гнат. Вольному воля, а спасеному рай. За твоє здоров’я! (Выпивает.) Праведно спiвається в тiй пiiнi, що каже: коли б мужику не жiнка, не знав би вiн скуки, коли б не горiлка, де дiвать би муки? Так у горiлку її, прокляту, у горiлку! Розумний чоловiк тебе видумав, так! (
Стеха (
Гнат. Та у вас ще краще.
Стеха. Годi-бо вам смiяться.
Хозяйка. Чи прийде ж хто?
Стеха. Як же? Усi прийдуть.
Гнат берет за руку хозяйку й отводит в сторону. Назар встает из-за стола и подходит к
Гнат (
Хозяйка. Стехо! Ти звала Кирика?
Стеха. Моя матiночко! I забула. Я зараз збiгаю.
Гнат. Вп’ять де-небудь застрянеш… Збiгай лучче сама.