Читать «Остановiсь, мгновеньє, ти прекрасно!» онлайн - страница 13

Вєнєдікт Абрамовіч. Как ето сказано в Блока: «Вєліка Росія, а ідті некуда…».

Свирид Свиридович. Магія слова, батенька!..

З цими словами Свирид Свиридович наливає горілку, і вся компанія випиває.

Скворцов (в телевізорі). Сейчас ми познайомимось ішо з однім прєдставітєлєм обширной сім'ї плазунів. Ви, наверное, его уже узналі. Відітє, какой он сімпатічний.

На екрані з'являється страшна пащека крокодила. В зубаху його стирчать шматки волохатого собаки.

Скворцов. Да, в лесу другіє закони, чем у нас з вами. Токо зазевался і, глядіш, угоділ кому-то на ужин. Так сказать, малєнькієтрагєдіі.

Входять Поліна Йосипівна і Ельза Піздаускас.

Ельза Піздаускас (з нєруським акцентом). Еті мужчіни, оні, как всегда, п'ють втіхаря. Аженщінам ні слова.

Вєнєдікт Абрамовіч. Рекомендую – у нас в гостях ізвєстнєйшая Ельза Піздаускас.

Ельза. Хоть би ти, Вєня, не виябувався, ти ж знаєш, я етого нє люблю.

З цими словами Ельза Піздаускас наливає собі гранчак горілки і випиває його.

Поліна Йосипівна. Ви нє чіталі статтю Ганцмахера «На пороге разума»?

Пєрєц Моісєєвіч. Я шо-то слишал, ето про пріручену акулу, она єстз рюмочкі яйца. Кстаті, господа, ви знаєте – до сіх пор ніхто нє знає, хто в акули мужчіна, а хто женщіна.

Ельза Піздаускас. Наверно, я б опрєдєліла по запаху. Га-га-га…

Ельза Піздаускас неприємно регоче, давлячись солоним помідором.

Поліна Йосипівна. Представьте, не вгадалі, ето про обізяну. Обізяна впєрвиє заговоріла…

Вєнєдікт Абрамовіч. Ха… І что же, меня інтєрєсуєт, ваша обізяна могла б такое сказать?

Поліна Йосипівна. Представьте, всего одну фразу. Она сказала: «Шо, піздюкі, доігралісь?»

Вєнєдікт Абрамовіч. Ха! Ето ішо ні о чьом не говоріт. Она может рефлекторно проізводіть звук.

В цю ж саму мить Свирид Свиридович досить голосно пердить.

Ельза Піздаускас. Лучше чесно пьорднуть, чем прєдатєльські набздеть.

Скворцов (в телевізорі). От відітє, как іногда получається. Токо наш новий знакомий собрался в родную стіхію, как хозяін тайгі, которому надоело сосать лапу, прийшов на водопой. Обично еті сільниє звєрі ізбєгают друг друга.

На екрані ведмідь і крокодил боягузливо харчать один на одного. Причому, крокодил не випускає з пащеки неохайних шматків волохатого собаки.

Пєрєц Моісєєвіч (шуткує). Шо, піздюкі, доігралісь?

Поліна Йосипівна. Шо-то, мальчікі, ви заболталісь. Нє забивайте ж про дам.

Свирид Свиридович і Пєрєц Моісєєвіч розливають горілку Всі випивають і закусюють ковбасою.

Свирид Свиридович (сп'янілим голосом). Ето напомінаєт мнє фільм Хічкока. Він і Вона сидять, оба голиє, Он з ножом, Вона з топором, рєжуть ковбасу і їдять. А над їми стоїть д'явол в образі женщіни.

Свирид Свиридович намагається ізобразіть, як виглядав д'явол в образі женщіни в фільмі Хічкока.

Пєрєц Моісєєвіч. Свирид Свиридович, та покиньте, ето ж із другого фільма! Вобще, я вам советую – покиньте ту хуйню і посмотрітє новий фільм Хабібуліна. От де екзистенція, їбать меня в рот і в нос! Человек на огороді найшов сапку і давай сапати. Весна пройшла, он сапає. Лето пройшло, он сапає. Осінь пройшла, он сапає. Ото піздєц…