Читать «Ні пуху ні луски! Анекдоти про мисливців і рибалок» онлайн - страница 76
Олексій Кононенко
– Тату, а все-таки дід цей того… Ненормальний…
– Чому ж?
– Та що ж він, як лох, туди-сюди мотається? Давно міг попросити у рибки нову бабу!
Ловили рибу Опанас і Микита з човна. Раптом почалася буря і човна віднесло у відкрите море. Через деякий час буря стихла, але харчів і води у рибалок не було. Рибу вони ловили вже по інерції і… зловили золоту рибку. Не встиг Опанас і оком мигнути, як Микита:
– Хочу, щоб було море пива!
– Добре! – сказала рибка і майнула на глибину.
– Де ж твоє пиво? – єхидно запитує Опанас.
– А ти зачерпни!
Опанас зачерпнув воду. Таки – пиво!
– Ну, і ти думаєш, що ти розумака?! А до вітру ми тепер куди будемо ходити, в човен?
Іде чоловік з риболовлі, бачить – його сусід по дачі сидить у кріслі, а перед ним сестри Уільямс на шикарному корті грають в теніс. Остовпів, а потім:
– Як то?…
– Це золота рибка моє бажання виконала!
– А де ж ти рибку відловив?
– Та в нашому озерці, біля очерету… Тільки вона стара вже, майже нічого не чує і виконує лише одне бажання.
Чоловік – миттю до озерця, день просидів, під вечір зловив ту рибку. Дійсно – стара. Хвіст обліз, луски майже немає, рот увесь в гачках.
– Кажи про своє бажання, – шамкотить рибка, – тільки голосніше.
– Хочу багато грошей!
– Чого ти хочеш?
– Доларів багато!
– Чого-чого?
– Бакси! Хочу багато баксів! – кричить чоловік.
– А-а-а! Зрозуміла. Зроблю. Іди собі з Богом! Будуть тобі… як ти їх там назвав?
– Бакси!
– Ага…
Чоловік біжить до себе на дачу, а там з усього світу до нього факс-повідомлення летять. Вся дача, увесь дім забитий факсовим папером, факсами. Чоловік розхвилювався, розпсихувався, лається, за серце хапається.
– Бісова риба, глухня стара, одне бажання і те не розчула!!!
Підходить сусід.
– Та не побивайся ти так! Я теж у риби не теніс великий просив…
Зловив рибалка золоту рибку. Вона йому:
– Виконаю я твої три забаганки, але у твоєї тещі буде в 10 разів більше.
– Давай мільйон доларів, дачу шикарну на березі моря і зроби мені… маленький мікроінфаркт.
Упіймав старий золоту рибку. Попросив у рибки безсмертя. А потім пішов у ліс і єхидно запитав у зозулі, скільки років йому ще жити.
Жили-були дві золоті рибки. Жили собі та й жили, а потім вийшли заміж за євреїв. Тепер одну зовуть Сайра, другу – Мойва.
Упіймав Микита золоту рибку.
– Давай, – каже, – мені сто Микит, сто вудочок і щоб клювало як ніколи!
– Навіщо?! – дивується рибка. – Не розумію!
– А ми зараз штук сто таких, як ти, зловимо, отоді будемо замовляти!
Зловив дід золоту рибку, а вона йому:
– Відпусти мене! Виконаю будь-яке бажання.
Думав, думав:
– Хочу, щоб у мене все було!
– Нема нічого простішого – у тебе вже все було.
