Читать «Тарас Шевченко та його доба. Том 2» онлайн - страница 460

581

Володимир Петрович Обручов (1793 – 1866) – оренбурзький генерал-губернатор, командир Окремого Оренбурзького корпусу (1842 – 1851), генерал від інфантерії. Почав службу 1805 р., брав участь у битвах проти Наполеона І, у Російсько-турецькій війні 1828 – 1829 рр. та в придушенні польського визвольного повстання 1830 – 1831 рр. Близько чотирьох років заслання Шевченка (1847 – 1851 рр.) припало на час губернаторства Обручова. На прохання поетових друзів Обручов погодився включити Шевченка до складу Аральської описової експедиції, після повернення експедиції дозволив йому малювати в Оренбурзі. Донос прапорщика М. Ісаєва докорінно змінив ставлення Обручова до Шевченка. За його наказом Шевченка вдруге заарештували, відправили до каземату Орської фортеці, а потім – до Новопетровського укріплення. В «Щоденнику» 3.ІХ.1857 Шевченко назвав Обручова «гнусным ефрейтором». (Шевченківський словник. Т. 1. С. 61.)

582

Никакого отношения к «бунту киргизов» указанное письмо не имело; в нём говорилось о революции 1848 г. в Западной Европе. (Шевченко в воспоминаниях современников. С. 435.) Єдиний лист Александрійського, що зберігся, див: Листи до Тараса Шевченка. С. 61 – 62.

583

Мемуарист ошибается: шефу жандармов сообщил о событиях в Оренбурге военный министр по рапорту начальника корпуса. (Примітка редакторів збірника.)

584

Київська старовина. 1997. № 3/4. С. 20.

585

Федір Матвійович Лазаревський (1820 – 1890) – чиновник Оренбурзької прикордонної комісії: третій з шести братів Лазаревських; з 1854 р. – чиновник з особливих доручень при петербурзькому генерал-губернаторі, перший, хто, за словами Шевченка, «не устыдился… серой шинели» поета і 1847 р. розшукав його в Петербурзі, допомагав йому.

Поет-засланець часто бував у домі Лазаревського, намалював його портрет і портрет Лазаревського з братом Михайлом… Після переведення Шевченка до Новопетровського укріплення (1850) їхні взаємини обриваються аж до зустрічі в Петербурзі 1858 р. Востаннє вони бачилися у 1859 р. під час третьої подорожі Шевченка в Україну, разом відвідали матір Лазаревського у с. Гірявці. Поет записав кілька поезій в альбомі Лазаревського (1840 – 1850) і подарував йому «Кобзар» (СПБ, 1860) з власноручним написом, автопортрет (1849) та офорт «Вірсавія». (Шевченківський словник. Т. 1. С. 341).

586

Карл Іванович Герн (1816 – рік смерті невідомий) – квартирмейстер Окремого Оренбурзького корпусу, відомий картограф Оренбурзького краю, автор військово-статистичних праць, будівничий укріплень. Шевченко познайомився з Герном у 1848 р. 1849 р. зустрічався з ним у Раїмі. Особливо близькими були їхні взаємини у 1849 – 1850 рр. в Оренбурзі. Кілька місяців поет квартирував у Герна, приймав там друзів, писав вірші й малював. У 1849 – 1850 рр. працював над портретом Герна і його дружини. Перед обшуком 1850 р. він спалив портрет разом з паперами. Протягом усього заслання Герн всіляко сприяв йому, зокрема допоміг зберегти «Малу книжку» й альбом акварельних рисунків. Багато цінних відомостей про перебування Шевченка на засланні є в спогадах Герна. (Шевченківський словник. Т. 1. С. 153.)