Читать «Тарас Шевченко та його доба. Том 2» онлайн - страница 458

575

Броніслав Залеський (1820 – 1880) – польський історик і художник, діяч польського визвольного руху. В 1838 р. – член таємного студентського руху при Дерптському (Тартуському) університеті. Майже два роки був в ув’язненні, потім висланий під нагляд поліції до Чернігова. В 1845 р. повернувся на батьківщину і жив у Вільні. За конспіративну діяльність та зв’язки з польськими революційними гуртками в 1846 р. заарештований і в 1848 р. засланий рядовим до Окремого Оренбурзького корпусу. Разом з З. Сєраковським входив до революційного гуртка польських політичних засланців. У 1853 р. дістав чин прапорщика; у 1856 р. служив в редакційних комісіях (у Мінську та Москві) по підготовці селянської реформи 1861 р. В 1860 р. емігрував з Росії до Франції. В 1863 р. допомагав закупити зброю для учасників польського визвольного повстання 1863 – 1864 рр. Співробітничав в емігрантських виданнях. З Шевченком познайомився і заприятелював у листопаді 1849 р. в Оренбурзі. Як художник Залеський був прикомандирований допомагати Шевченкові завершувати малюнки, що їх поет виконав під час Аральської описової експедиції. В 1851 р. вони разом брали участь у Каратауській експедиції. У цей час український митець намалював Залеського на картині «Шевченко серед товаришів»… З 1853 р. листувалися. Збереглося 16 листів Шевченка до Залеського і 11 Залеського до поета. Шевченко надсилав Залеському свої малюнки і Залеський, бажаючи матеріально допомогти поетові, продавав їх. Востаннє вони зустрілися у 1859 р., коли Залеський у службових справах приїздив до Петербурга. В статті «Польські вигнанці в Петербурзі»… Залеський присвятив низку сторінок Шевченку. В Парижі 1865 р. видав французькою мовою альбом офортів «Життя киргизьких степів», де відтворив кілька малюнків Шевченка. Примітки Залеського до листів Шевченка опублікував І. Франко. (Шевченківський словник. Т. 1. С. 228 – 229.)

576

Зеленка (Зельонка) Михайло Тадейович (в чернецтві Кандид, 1797 – 1860) – польський політичний засланець, ксьондз оренбурзької римсько-католицької церкви. Після польського визвольного повстання 1830 – 1831 рр. його за «участь у зловмисних намірах польських бунтівників» 1833 р. заслали в Оренбурзьку губернію. Тут він жив до кінця життя. Шевченко познайомився з ним у 1849 – 1850 рр. Поет поважав Зеленку і довіряв йому. В листуванні прихильно називав його «отець-префект». (Шевченківський словник. Т. 1. С. 240.)