Читать «Тарас Шевченко та його доба. Том 2» онлайн - страница 455

543

Шевченківський словник. Т. 2. С. 324 – 328.

544

Там само. С. 310 – 324.

545

Там само. С. 324.

546

Шевченківський словник. Т. 2. С. 304 – 308. – (Курсив авт.)

547

Там само. С. 332 – 333.

548

Дмитро Миколайович Ісаєв (1790 – 1848) – комендант Орської фортеці, полковник, згодом генерал-майор. В Орській фортеці служив з 1830-х рр. Шевченко познайомився з Ісаєвим у червні 1847 р., коли прибув до Орської фортеці. Комендант ставився до опального поета співчутливо, зокрема дозволив йому жити на приватній квартирі. (Шевченківський словник. Т. 1. С. 259 – 260.)

549

Нижче автор сам уточнює наведене положення.

550

Олексій Флорович Сенчило-Стефановський (1808 – 1866) – український художник. У 1840 – 1860 рр. – учитель малювання в Київській повітовій школі на Подолі, співробітник Тимчасової комісії для розбору давніх актів у Києві. Шевченко познайомився з Сенчило-Стефановським у 1843 р. й між ними встановилися дружні взаємини. Сенчило-Стефановський разом з Шевченком у 1846 р. брав участь у археологічних розкопках могили Переп’ятихи поблизу Фастова.

Дев’ять малюнків, які він виконав для альбому «Могила Переп’ятихи та археологічні знахідки в ній» (К., 1846) помилково приписували Шевченкові. Сенчило-Стефановський – один з розповсюджувачів «Живописной Украйны» в Києві. В 1859 р., перебуваючи в Києві, поет гостював у Сенчило-Стефановського. За відомостями М. М. Білозерського, в Сенчило-Стефановського було близько двадцяти листів Шевченка, але вони не збереглися… (Шевченківський словник. Т. 2. С. 204.)

551

Платон Білецький. Сторінки образотворчого Щоденника Тараса Шевченка на засланні. «Київська старовина», 1997, № 3/4. С. 3 – 6.

552

У документальних збірниках – «Т. Г. Шевченко в документах і матеріалах. К., 1950.» і «Тарас Шевченко. Документи і матеріали. К., 1963.» вказано іншу дату.

553

Кирило-Мефодіївське товариство: у 3 т. Т. 1. С. 67 – 68, 331 – 333.

554

Кирило-Мефодіївське товариство: у 3 т. С. 334.

555

Там само.

556

Там само. С.335.

557

Там само.

558

Тарас Шевченко. Повне зібрання творів: у 10 т. Т. 6. К., 1939. С. 40 – 41.

559

Андрій Іванович Лизогуб (1804 – 1864) – знайомий Шевченка, брат І. Лизогуба. В 30-х рр. ХІХ ст. залишив державну службу й оселився в своєму маєтку в Седневі. Ще до зустрічі з Шевченком (1846) був обізнаний з його творчістю, високо цінував її. Поет гостював у Лизогуба весною 1846-го і 1847 р. Тут він написав поему «Відьма» і передмову до нездійсненого видання «Кобзаря», намалював три краєвиди Седнева («Коло Седнева», «Чумаки серед могил» і «В Седневі») і портрет Лизогуба. Портрет був в альбомі, що належав Лизогубу і як окремий твір вперше демонструвався на Республіканській виставці в Києві у 1939 р. Тепер зберігається в Домі-музеї Шевченка. Лизогуб листувався з Шевченком-засланцем, йому Шевченко надіслав автопортрети в солдатському мундирі (1847 і 1849). Під час обшуку 1850 р. в поета знайдено 7 листів від Лизогуба і передано їх до «Третього відділення». На вимогу О. Орлова чернігівський цивільний губернатор Гессе того ж року викликав Лизогуба до Чернігова й О. Орлов, який тоді був тут, іменем царя заборонив йому листуватися з Шевченком. У 1850 р. Лизогуб просив В. Перовського поклопотатися перед урядом про полегшення поетової долі. (Шевченківський словник. Т. 1. С. 353.)