Читать «Блакитне мереживо долі» онлайн - страница 66

— Може, поскладати у коробки і поставити у задній частині його комірчини?

— О, ні, не думаю, що це гарна ідея.

— Я бачила кілька коробок у підвалі біля пральної машини.

— Ні-ні, — впевнено повторила Еббі, а потім голосно зітхнула, — просто я не можу залишити свої речі там, де Денні може їх дістати, розумієш?

— Так, — відповіла Нора. Вона сильніше обхопила Сема, але нагору не йшла.

— Я знаю, що це вигадки, однак там мої вірші, особистий щоденник, певні міркування, які я записувала, тому мені буде незручно, якщо хтось їх прочитає.

— Звісно, — відповіла Нора.

— Тому я вирішила, що спущу все вниз на веранду і переберу, може, щось повикидаю. А потім хочу попросити у Реда виділити мені одну із його шухляд.

— Буду рада допомогти знести вниз усе, що залишилося, — сказала Нора.

— Ні, дякую, це вже все.

Розмова була закінчена — жінки розійшлися.

На вечерю Денні приготував стейки на грилі, а Нора зробила суккоташ (страва з кукурудзи, квасолі та перцю).

Суккоташ сподобався дорослим, однак діти до такого не звикли. Тому Нора, ще не повечерявши сама, встала з-за столу, щоб приготувати окрему страву для хлопців, які відмовилися від такої вечері.

Вона без заперечень пішла на кухню і почала готувати макарони з сиром.

Еббі звернулася до хлопців.

— Ваша бідна мати не може навіть спокійно повечеряти. Через вас вона сама не поїла і пішла готувати для вас щось особливе!

Це був ще один спосіб нагадати, що її діти їли все, що ставили перед ними на стіл. Але хлопці вже це чули сто разів, тому незворушно подивилися на бабусю і нічого не відповіли. Здавалося, один лише Ред зрозумів, що вона мала на увазі.

— Що ти, люба, — сказав він. — Зараз інші часи, усе змінилося.

— Так, я знаю!

Хлопці провели піввечора у сусідському басейні разом із Норою, тому зараз сиділи з червоними обличчями, прилизаним волоссям та опухлими очима. Малий Семмі засинав над тарілкою: він пропустив обідній сон.

— Усі сьогодні йдуть спати раніше, — сказав дітям Стім.

— А можна перед сном пограти з дядьком Денні у квача? — запитав Піт.

Стім подивився на Денні.

— Я не проти, — сказав Денні.

— Ура!

— Як справи на роботі? — запитала Еббі чоловіка.

— Ох, просто жах, прийшла така краля, почала…

— Вибач, — перебила Еббі і швидко встала з-за столу, — Норо, будь ласка, сядь нормально поїж! Давай я зварю макарони.

Ред закотив очі, а потім, поки Еббі не бачить, потягнувся за маслом і кинув собі у тарілку великий шматок.

— Я зрозумів, що з цією мадам будуть проблеми, щойно вона зайшла зі своєю товстенною папкою, — сказав Стім батьку.

— Тут не так, там не так, — погодився Ред. — Самі лише бурчання.

Нора і Еббі принесли з кухні підливу і ложку.

— Дуже смачно, Норо, — сказав Ред невістці.

— Дякую.

Нора поклала дітям на тарілки макарони. Еббі сіла на стілець та протягнула руку за серветкою.

— То що ти розповідав? — запитала вона Реда.

— Що, вибач?

— Ти розповідав про свою роботу?!

— Я вже й забув, — ображено відповів Ред.

— Він саме розповідав про міс Брюс, — відповів Стім замість батька, — жінку, яка вирішила зробити ремонт у кухні.