Читать «Блакитне мереживо долі» онлайн - страница 32

У свою чергу Трей почав з’являтись у них щовечора (хоча це завжди було його звичкою).

Меррік усе заперечувала: він же одружується з моєю найкращою подругою!

Одного вечора обоє сиділи на ґанку і курили, надворі було вже занадто холодно, і дим від цигарок ішов у вікна Реда. (Діти Реда запитували, якщо на дворі було так холодно, то чому ж вікно було відчинене?).

— Із мене вже досить, — говорив Трей дівчині. — Що б я не робив, її все не влаштовує.

— Мені здається, вона тебе не цінує так, як ти того заслуговуєш, — відповідала Меррік.

— Це ще нічого, чула б ти, як вона розмовляє з мамою. Заявила, що не може допомогти з вибором меню на заручини, оскільки їй потрібно захищати диплом. Ти уявляєш? Це ж її власне весілля, — скаржився Трей.

— Ох, бідолашна твоя мама, — відповідала Меррік. — Вона просто хоче, щоб Пукі теж брала участь в організації весілля, лише і все.

— От бачиш, навіть ти це розумієш, а чому вона не розуміє?

Ред із грюкотом зачинив вікно у своїй кімнаті.

Уранці Джуніор сказав, що він уже уявляє, як половина Балтимора перестане розмовляти з Меррік і Треєм, але Ред перебив батька.

— Я так і знав! Я знав, що таке трапиться, Меррік вкрала нареченого у Пукі!

— Ну що ти, сину, людина — це не власність, її не можна вкрасти без особистої згоди.

— Я тобі кажу, вона все спланувала ще влітку, відкрито фліртувала з Треєм, а Пукі розповідала, який він поганий! Настільки підлизувалася до його матері, що мене аж нудило, — говорив Ред.

— Але ж Трей не власність Пукі, правильно? — запитував Джуніор. ― До того ж, він тепер із Меррік, — посміхнувшись, додав він. У куточках губ з’явилися дві маленькі лінії. Це говорило про те, що він уклав вдалу бізнес-угоду.

* * *

Більшість людей, почувши ці історії, скажуть, що не такі вони вже й легендарні, та і взагалі — не історії. Хтось купує будинок, який він обожнює, хтось одружується з нареченим найкращої подруги. Та таке трапляється майже щодня.

Можливо, це через те, що у родини Вітшенків не було давньої історії. Інших розповідей у них просто не було, тому вони витискали все, що могли, із цих двох.

Історія Реда була взагалі нецікава. Він одружився із Еббі Далтон, яку знав ще з дванадцяти років, — дівчина з Гемпдена, колишня сусідка зі старого будинку. Вони навіть після одруження певний час жили у тому районі. («І навіщо ми переїжджали? Якби ми знали, що ти знову захочеш туди повернутися…» — дорікав йому батько).

Потім, коли його батьки загинули в автокатастрофі — у 1967 році їх переїхав вантажний потяг, коли машина застрягла посеред колії — Ред повернувся до будинку на вулиці Боутон. Звичайно, Меррік не потрібен був цей будинок, у них із Треєм був значно більший і розкішніший, не кажучи вже про будинки за кордоном.

До того ж, сестра зізналася, що їй ніколи не подобався цей будинок. У головній спальні ніколи не було окремої вбиральні, а коли Джуніор встановив її у 1950 році замість величезної шафи, Меррік скаржилася на те, що вона уві сні підскакує, бо вода тече надто голосно.