Читать «Незвичайні пригоди бурсаків» онлайн - страница 157

Ніхто не здивувався з того, бо сподівалися ще гіршого. Люди – завжди люди.

– Ідут, значіт?.. Тогда, братци, і я с вамі остаюсь, – сказав Фрол, так ніби він лишався отут погостювати.

Нема часу довго думати. Порадилися нашвидку. Частина людей побігли в двір запрягати коней та рушати, куди поведе Василько, бо він знає шлях на південь. Решта озброєних стала напоготові біля брами. А Фрол та Янко побігли на довідки, щоб довідатися, чи далеко вороги.

Облога

Запряжено вози в дворі, навантажено різним збіжжям, ось тільки б одчинити браму та рушати, коли за двором неподалеку почулися постріли.

Прибігли до брами Фрол та Янко і сповістили, що за ними оце гналися псарі. Сказав Ярема своїм хлопцям, щоб вони готувалися зустріти гостей. Добре, що є рушниці в товариства: ще заздалегідь приховав Григор зброю, а тепер вона й придалася.

Аж ось на майдані, збоку від села, з’явилися шестеро вершників-псарів. Мабуть, пан послав їх уперед на довідки. Псарі, побачивши біля брами гурток озброєних, зупинилися.

– Агей, ви, бунтівники! Наказував пан, щоб ви скорилися! Ось він їде позад нас! Ось ви знатимете! – вигукували здалеку панські посіпаки.

Коваль Ярема махнув сокирою, стрельнули хлопці на псарів; вони злякано метнулися, погнали коней і зникли.

– Тепер вони знатимуть, що й ми озброєні, – сказав Григор.

– Це вже нам нічого думати тікати зараз з двору з возами, – промовив сумно Василько. – I в дворі замкнутися – теж загибати.

Усі замислилися, не знаючи, що робити

– Вот что, братци! – забалакав Фрол. – Бєжать сейчас поздновато, а прятаться во дворє – ето попасть, как кур во щі, і оні возьмут нас всєх ізмором. А лучше, єслі би во дворє осталіся дєвкі да кто-нібудь двоє із ребят, а ми всє засядєм нєподальоку в кустах, да встрєтим как слєдуєт псарєй с вашім князем. Нам надо їх разогнать, а послє уже думать удірать. Наші монастирскіє рєбята, что ідут сюда, нам нєстрашни нікак, оні нас нє тронут. А князь с псарямі пусть думают, что ми всє сідім за стєнами во дворє. Вот что нам остайотся дєлать.

Усі погодилися на тому, бо іншого нічого неможна було надумати.

У дворі, як призначило товариство, лишилися дівчата, Самко, Ясько-музика та недавній в’язень, Пилип Косач. А всі озброєні, за порадою сіверця Фрола, пішли швидко майданом і зникли в кущах, що понад яром. Ясько та Косач стали біля хвіртки в дворі, дівчата біля запряжених коней, щоб вивести їх з двору, коли буде можна, а Самко сидів на стіні за дозорця, бо треба дивитися, що робитиметься навкруги, та бачити, кому одчиняти хвіртку.

Тихо навкруги, ніде ніщо не шелесне, мов і не готується нічого лихого. Он в далечіні, збоку від Путивля, ще по той бік мосту через річку Сейм, закуріло, мов дим, то знялася хмарою курява на дорозі, а незабаром крізь неї заманячили два берлини, а позад них теж курилася дорога довгим пасмом, наче йшло численне військо.