Читать «Після злучення тварина сумна» онлайн - страница 2
Антін Мухарський
(Еріх Фромм)
Пролог
— Та не може цього бути!
— А я тобі кажу точно. Вона відкусила у нього хуй, а він її забив ногами.
У центрі великої спальної кімнати стояло двоє кремезних хлопців у темних дорогих костюмах. На паркетній підлозі ногами на килимку, простеленому перед широким ліжком, лежала мертва жінка.
Вона лежала долілиць, прикриваючи рукою голову, з-під якої по підлозі розпливалася широка калюжа крові. Кров була і на ліжку, і по всій кімнаті. Небіжчиця мала чудові форми, здавалося, навіть умираючи, вона потурбувалася про те, щоб виглядати елегантно, і прийняла граціозну позу. Золотаве волосся розсипалося по плечах, а пасма, що потопали в калюжі крові, злиплися і потемніли.
Один із хлопців, закуривши сигарету, підійшов до жінки й ногою перевернув її на спину. Носком тупомордого черевика він обережно дотикнувся до підборіддя небіжчиці й відкрив їй рота.
— Та ти подивися, тут теж повно крові...
— Ну то й що? Може, він просто вибив їй зуба.
— Та ні, зуби всі цілі.
Хлопець ще раз зазирнув жінці у рота, немовби шукаючи там якусь абищицю і, не знайшовши, злегка ногою відштовхнув її голову від себе. Відтак затягнувся сигаретою, роздивляючись увесь той розгардіяш, який панував у кімнаті.
— Це точно, — сказав він. — Подивись, яка кров біжить у неї з голови.
— Яка кров? — другий і досі не рушав з місця та жував собі гумку.
— Світла кров, артеріальна. А тепер подивися на кров у ванній кімнаті, на ліжку, на ту кров, що в неї на обличчі. Бачиш різницю?
— Там темна кров.
— Правильно. То кров венозна. То його кров.
— Такий випадок був у Бучанській колонії пару років тому...
— Я знаю. Хлопа хотіли опустити, а він узяв і відкусив комусь член.
— От тобі й догулявся із своїми блядями...
— Так, закрили тему, бо мені ці розмови не подобаються. Ти краще скажи, що нам з нею робити?
— А я звідки знаю? Ніяких вказівок не було.
— Отож-бо!
Другий молодик підійшов до відчинених дверей ванної кімнати і, зазирнувши туди, аж йокнув:
— Ну та й крові натекло!
— Так, не позаздриш Сєрому, — обізвався напарник, глибоко затягнувшись димом, і кинув недопалок просто у калюжу крові. Недопалок зашкварчав і погаснув. — Ну, добре! Як не було вказівок, то діємо за звичною схемою.
— Послухай, Чілі, а може все-таки дочекаємося вказівок?
— Не варто. Трупак у будинку — подарунок для ментів. На біса нам ті проблеми? Як не було вказівок, то річ ясна. Тягни мішок!
— А може, без мішка?
— Коли хочеш, то давай без мішка. Тільки ти бери з голови, бо мені не дуже хочеться поганити краватку у крові.
