Читать «Козацький оберіг» онлайн - страница 140

— Слава Ісусу Христу! Вибачте, будь ласка, пане схимнику, що потурбували вас, але маємо до вас важливу справу, — сказав, скидаючи шапку козак Голота.

— Навіки слава. Заходьте, прошу.

Данько, притримуючи загорнутий Меч, що висів у нього за спиною, увійшов у двері й почав озиратися навкруги. Відразу він відчув вологу прохолоду й запах книжкового пилу. Вони пройшли темним низьким коридором і опинилися в невеликій кімнаті-келії, видовбаній у скелі. Печеру освітлювала свічка, що стояла на невеликому дубовому столі. Поруч лежали дві великі книги. Одна — дуже товста, у пожовклій пергаментній обкладинці з бронзовими накладками. Книга була розгорнута посередині. Було видно, що печерник щойно читав її. Данько побачив списані дрібним почерком папірусні листки. На одному з них блищали ще свіжі чорніла. Придивившись до відкритої книги, Данько зі здивуванням помітив, що її цупкі сторінки були чисті.

— Я козак Голота, а це наш братчик Данько, ми приїхали, щоб… — почав казати козак, але пустельник перервав його:

— Для чого ви прибули, я знаю. Давно чекаю, коли настане час відновити Оберіг, і коли з’явиться той, кому маю передати своє знання про Книгу Низову.

Голос літописця Петра, заворожуючи, лунав під стінами печери. Данько, який вже навчився нічому не дивуватися, тут не стримався й несміливо запитав:

— Але звідки ви знаєте, хто ми такі?

Пустельник ледь помітно посміхнувся:

— Той, хто вміє читати Книгу Низову, може дізнатися з неї набагато більше, ніж ви можете собі уявити.

— Ось вона яка, ця Книга Низова… — зачудувався хлопець.

— Оце і є вона, — промовив літописець Петро й обережно поклав руку на чисті пергаментні сторінки. Козак Голота й Данько завмерли, не відриваючи очей від легендарної книги. Тим часом пустельник знов заговорив:

— Справжнє Знання не може бути відкритим для всіх, але має зберігатися. Ніхто не знає, коли ця Книга опинилася в людських руках, і прочитати її повністю ніколи ніхто із людей не зможе. З прадавніх часів зберігалася Книга у священних місцях низовин Дніпра, тому і зветься Низовою. Написано у Книзі Низовій про минуле й майбутнє землі, що зветься Україною, про її вищий закон і про долю всіх людей, які народилися на цій землі чи походять з роду українського, чи були або будуть пов’язані з нею. Але, як вже сказав я, далеко не кожному дано прочитати хоча б одне слово з неї. З давніх-давен передавалася Книга Низова з рук у руки тим втаємниченим, які змогли відчути і зрозуміти долю України, пропустити її через свою власну кров, свій розум і свою душу. Це нелегко. Але тільки так можна навчитися розуміти, що записано у Книзі. Деякі втаємничені у Книгу Низову складали літописи, синопсиси історії нашої землі, але писали вони так, щоб більше було зрозуміло для звичайних людей, уміло приховуючи за звичайним текстом ті таємниці, які розкривала їм Книга Низова. Тому тільки той, хто зможе відчути своєю душею минуле України, про яке дізнається зі звичайних літописів, зможе відчути і справжній зміст того, що відбувалося й відбудеться на нашій землі.