Читать «Козацький оберіг» онлайн - страница 13

— Та що з нами, сіромами, станеться! — одізвався Голота.

Старі друзі обійнялися.

— Ну розкажи, де тебе стільки років носило, гультіпако! — із цими словами соцький поставив на стіл повний жбан меду. — Хіба з того світу повернувся?

— Та набридло в пеклі з чортами в карти грати, — віджартувався Голота, — ти краще розкажи, як тут у замку справи?

— Та що там — спека, — втираючи спітнілий лоб, сказав Заруба, — на кордоні, здається, усе спокійно.

Останні слова соцький промовив якось невпевнено, чомусь йому відразу здалося, що неспроста Голота приїхав до замку.

— Так отож, — уже не жартома сказав козак і відставив жбан, — кружляти меди потім будемо. Щось незрозуміле в ординських улусах відбувається.

— Що, Орда в набіг вирішила податись? — стривожено запитав Заруба.

Голота трохи помовчав.

— Хто ж в набіг випаленим степом піде, у них уже через два дні перегону коні повиздихають, а все ж щось недобре, дивина якась. Кажуть, що в таємних місцях ординські чаклуни почали щось ворохобити, у тулумбаси б’ють, самі чогось бояться. До того ж, Чалма-бек десь вештався в Єгипті, у Білій Арапії. Що він там робив і яким повернувся, тільки сатана, може, і знає, але вірні люди мені передали, що він до нас збирається навідатись. Здається, хмари на Порубіжжі знов збираються.

— Так, не до добра все це, — замислився соцький, — а тут ще Претвич десь у Вільно на нараді у Великого князя.

— Ти, пане соцький, про всяк випадок охорону біля фігур посиль, нехай за степом пильнують.

У неспокійні часи вздовж кордону виставляли на високих могилах дозорців, які пильно слідкували, чи не з’являться вдалині ординські загони. Тоді вони запалювали діжки зі смолою — «фігури», щоб димом попередити про несподіваний напад.

Соцький не сперечався. Останнім часом йому самому було неспокійно на серці, а розмова з Голотою ще більше занепокоїла його. Але ні він, ні козак Голота навіть не підозрювали, що справжня небезпека вже наблизилася до замку.

Глава 5. Купецький караван

В обід того ж дня, коли Данько зустрівся за таких небезпечних обставин з козаком Голотою, до замку прибув великий купецький караван, що повертався з Криму.

Данько саме в цей час намагався зосередитись на читанні, знемагаючи від спеки, але в голову лізли думки про ранкову пригоду та про свого нового знайомця. Раптом на вулиці за вікном світлиці почувся якийсь гомін, і в двері увірвався Тиміш. Очі Данькового приятеля аж блищали від захоплення.

— Купці приїхали! — крикнув Тиміш і миттєво зник. Тут вже Данькові було не всидіти. У небагатому на події житті замкових мешканців прибуття купецького каравану мало неабияке значення. Щоправда, з того часу, коли на степовому Прикордонні запанував відносний спокій, купці з європейських та східних країн почали їздити країною, але не так часто, як би хотілося хлопцям.

І хоча мешканці замку не були багатіями, купці не втрачали нагоди виставити свої товари. Як годиться, на центральній площі замку розставляли намети й довгі лави, на яких розкладали скарби, привезені з далеких південних країн.