Читать «Гордість і упередження і зомбі» онлайн - страница 9

— З якого це дива, — спитала вона Шарлотту, — містер Дарсі вирішив підслухати мої розмови з полковником Форстером?

— Відповісти на це запитання може тільки сам містер Дарсі.

— Якщо він зважиться на таке ще раз, я обов’язково покажу, що помічаю його поведінку. Я досі не забула, як він зневажив мою честь, і все ще готова повісити його голову над каміном.

Трохи згодом містер Дарсі підійшов до них. Елізабет обернулася і спитала:

— Вам не здається, містере Дарсі, що я була вельми красномовною, переконуючи полковника Форстера дати бал у Меритоні?

— Ви говорили дуже натхненно. Але хіба ж не всі жінки спалахують натхненням, коли йдеться про бальні ігрища?

— Ну, все залежить від того, хто грає, містере Дарсі.

— Гаразд, — втрутилася міс Лукас, несподівано зашарівшись, — я піду відкрию інструмент. А що буде далі, Елізо, ти знаєш.

— Дивна ти все-таки подруга! Тобі завжди хочеться, щоб я співала і грала на публіку!

Виступ Елізабет був приємним, але аж ніяк не бездоганним. А після кількох пісень за інструментом її охоче заступила Мері. Відігравши довгий концерт, та радо приєдналася до своїх молодших сестер, кількох дочок Лу-касів і ще двох чи трьох офіцерів, які розпочали танці в одному кінці зали.

Містер Дарсі стояв коло них, мовчки обурюючись таким гаянням часу, що виключав будь-яку нагоду для розмови. Він надто занурився в свої думки й зовсім не помітив, як підійшов сер Вільям Лукас, поки той до нього не звернувся.

— Хіба ж не чарівна це розвага для молоді, містере Дарсі?

— Без сумніву, сер. Але і в менш вишуканих товариствах вона кори-стається попитом, адже танцювати здатен будь-який дикун. Власне, й зомбі може досягнути в цьому такої-сякої майстерності.

У відповідь сер Вільям лиш осміхнувся, бо як провадити розмову з таким неґречним джентльменом, йому було не відомо. Тож, побачивши, як до них підходить Елізабет, він полегшено зітхнув.

— Люба міс Елізо, чому ж ви не танцюєте? Містере Дарсі, дозвольте вас запевнити: ця молода леді — пречудова партнерка. Не маю сумніву, що ви не зможете відмовитися від танцю, коли перед вами така красива панянка.

Він узяв міс Беннет за руку й підвів до містера Дарсі, котрий був аж ніяк не проти скористатися цією нагодою. Але Елізабет відсахнулася і ледь стривожено відповіла:

— Сер, я справді не маю жодного бажання танцювати. Слово честі, я дуже засмутилася б, якби ви подумали, що я підійшла до вас лише тому, що шукала партнера.

Містер Дарсі щонайввічливіше попросив виявити йому честь і подав руку, але марно — Елізабет була непохитною. Лише насмішкувато зиркнула на нього й пішла геть.

Та відмова не знецінила її в очах містера Дарсі, й він вельми прихильно згадав про неї згодом у розмові з міс Бінґлі.

— Здається, я знаю, чому ви так замислилися.

— Сподіваюся, що ні.

— Ви роздумуєте над тим, як нестерпно проводити так вечори: серед несмаку, гамору й марноти стількох пихатих людей водночас! О, я чимало віддала б, аби почути, як ви над ними глузуєте.

— Запевняю, ви дуже помиляєтесь. Я міркував про значно приємніші речі — як-от про те, яку неймовірну насолоду може приносити погляд чарівних очей красивої жінки.