Читать «Гордість і упередження і зомбі» онлайн - страница 8

Розділ 6

НЕВДОВЗІ ДАМИ З ЛОНҐБОРНА навідалися до мешканок Незер-філду. Приємні манери Джейн іще більше прихилили до неї місіс Герст і міс Бінґлі. І хоч матір визнали нестерпною, а до молодших сестер вирішили навіть не заговорювати, двом старшим дали зрозуміти, що проти знайомства з ними нічого не мають. Джейн така увага неабияк потішила, та Елізабет бачила в їхньому ставленні зверхність. Щоразу, коли вони опинялися поруч, було зрозуміло, що містер Бінґлі захоплений Джейн, а Елізабет бачила, що ще трохи — і Джейн теж по вуха в нього закохається; але, задоволено відзначила вона, інші навряд чи помітять. Про це Елізабет повідомила і своїй подрузі міс Лукас.

— Може, це й непогано, — відповіла Шарлотта, — але часом така стриманість може нашкодити. Якщо жінка не менш майстерно приховуватиме почуття і від об’єкта свого захоплення, вона може не втримати його біля себе. В дев’яти з десяти випадків жінці ліпше виявляти більше зацікавлення, ніж вона насправді відчуває. Без сумніву, Бінґлі подобається твоя сестра, але на цьому все може і скінчитися, якщо вона йому не допоможе.

— Але вона й допомагає йому, наскільки це дозволяє її вдача. Не забувай, Шарлотто: насамперед вона воїн, а лише потім — жінка.

— Ну, що ж, — відповіла Шарлотта, — я від усього серця зичу Джейн успіху. І якщо вона вийде заміж уже завтра, я вважатиму, що її шанси на щасливе подружнє життя не менші, ніж якби вона вивчала його характер цілий рік. Щастя в шлюбі — це суцільна випадковість, і про вади особи, з якою тобі доведеться провести життя, ліпше знати якомога менше.

— Шарлотто, ну ти мене й розсмішила. Це ж геть несерйозно. Адже сама ти ніколи так не вчинила б.

— Не забувай, Елізабет, я — не воїн, як ти. Я лиш дурненька дівиця двадцяти семи років, до того ж досі незаміжня.

Перейнята своїми спостереженнями за містером Бінґлі, який виявляв увагу до її сестри, Елізабет і не підозрювала, що сама стала об’єктом уваги з боку його приятеля. Спершу містер Дарсі не хотів визнавати її бодай трохи привабливою; на балу він спостерігав за нею без жодного захоплення, а наступного разу, коли вони зустрілися, глянув на неї лише для того, щоб знайти вади. Але щойно він спробував переконати себе і друзів, що в її обличчі немає жодної правильної риси, як несподівано помітив, що це обличчя видається йому незвичайно розумним — завдяки чарівному блиску темних очей, а ще небаченій майстерності дівчини в поводженні з мечем. Услід за цим відкриттям прийшли й наступні, не менш ризиковані. Попри те, що своїм вибагливим оком він виявив у її формах не одне відхилення від ідеалу, йому все ж довелося визнати, що в неї легка й доладна фігура, а руки на диво м’язисті, хоч це в жодному разі не применшує її жіночності.

Він забажав дізнатися про неї більше, але перед тим, як самому заговорити, вирішив прислухатися до її розмов з іншими. Така поведінка привернула увагу Елізабет. Сталося це в маєтку сера Вільяма Лукаса, де того разу зібралося чимале товариство.